Досвід роботи

Матеріали для Скачування  :
https://drive.google.com/open?id=0Bygzo126J_MadUpKeE5FZXlzeFE


Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів с. Кам’яна Криниця

Ульяновського району Кіровоградської області

Вчитель української мови і літератури

Льошенко С.А.

Покликав дзвінок вересневий до школи,

Нас вчителька нова до себе візьме.

Ту посмішку й погляд не забуду ніколи,

Які так привітно зустріли мене.

І нас, хоч були ми не вперше у школі,

За руку повела в казкові світи.

Так ми літературу пізнавали поволі,

Учились в героїв за мрією йти.

Учителька добра терпляче й уміло

Навчала життям щиро йти уперед.

Їй будемо вдячні, що гордо і сміло

В нас виросли крила й дозволили злет.

Учителька ж наша – ніжна й тендітна.

Так зразу й не скажеш, де вона серед нас.

Та знаюча, мудра, розумна й привітна

Усміхнена завжди заходить у клас.

Доступно і щиро, розкаже, пояснить.

Учить нас гармонії, вірі, красі.

Я тут таємницю маленьку відкрию:

Закохані трішки у неї усі.

Тринадцять років у школі працює,

Здобуті знання на філфаці несе,

Що знає, що вміє – все дітям дарує

І серця тепло віддає їм усе.

Улюблений вчитель – найвища пошана,

Найкраще для вчителя, мабуть, звання.

Світлано Андріївно, я вам бажаю:

«Улюблена вчителька» чути щодня.

                                                                           З вдячністю Звонова Ірина

Льошенко Світлана Андріївна

Вчитель української мови та літератури

ЗШ І – ІІІ ступенів с. Кам’яна Криниця Ульяновського району Кіровоградської області

Льошенко Світлана Андріївна – учитель вищої  категорії , старший учитель     загальноосвітньої школи  І – ІІІ ступенів

с. Кам’яна Криниця Ульяновського району Кіровоградської області

Освіта

-         вища, Кіровоградський педагогічний університет ім. В. К. Винниченка (1999 р.)

Кредо

-         Не давати прорости в своїй душі насінню зневіри в людину.

Проблема, над якою працюю

-         Використання навчального діалогу на уроках української мови та літератури як засобу формування компетентної, всебічно розвиненої особистості.

Ідея педагогічного досвіду

-         Розвивати загальну культуру та творчі здібності учнів, виховувати в них світоглядні орієнтири, виробляти вміння самостійно ознайомлюватися з творами мистецтва слова, свідомо сприймати втілені в них естетичні, духовні цінності.

Девіз учителя

-         Багато чого я навчаюся у своїх наставників, ще більшого – у своїх товаришів, але якнайбільше – у своїх учнів.

Мої колеги

                               Літинська Т. Г. (директор школи)

                       Стародубовська Л. Й.          Івахнюк В. М.

                    Чопова Н. І.                                Чоповий О. В.

                Пасєка  Я. В.                                           Кисіль О. М.

            Чопова Л. П.                                                 Пасєка Ю.Я.                 

          Бабенко Ю. В.                                                    Пушкін Л. В.        

       Кобець Т. І.                                                        Сатанівська Н. П. 

    Русавський П. С.                                                        Довгопола Л. В.   

Бабенко В. І.                                                                   Широбокова Л. М.         

Мета педагогічного досвіду:

•     Поєднувати нові ідеї зі старими перевіреними концепціями.

•     Вчитися тільки через діяльність.

•  Використовувати світ як клас для навчальних занять.

•     Використовувати в навчанні та викладанні музику та поезію.

•     Поєднувати фізичну працю з розумовою діяльністю.

•     Навчитися того, як треба вчитися, не обмежуючись тільки навчальними фактами.

•     Пристосовуватися до індивідуальних потреб учнів із різними стилями навчання.

•     Формувати моральні цінності та ввічливість.

•     Створювати всім різні можливості

Результативність роботи:

                               Силки перегляду 

https://drive.google.com/open?id=0Bygzo126J_MabXl4ZkVrNHQ5Mms  

https://drive.google.com/open?id=0Bygzo126J_MaTHlpUXh0M1BZQ1k

Використання навчального діалогу на уроках української мови і літератури як засобу формування компетентної, всебічно розвиненої особистості

І. Методична проблема та її актуальність

Двадцять перше століття кидає виклик усьому, що нас оточує. Стрімко міняється техніка і технології, і щоб устигнути за запаморочливими новинками, щоб не відчути себе викинутим за борт сучасного життя, треба постійно вчитися. «Навчання» стає категорією, яка супроводжує людину протягом усього життя. Сучасна освіта потребує нових підходів до навчання, об’єднання досвіду найкращих учителів. Вона має будуватися на принципах пізнавальної психології: навчання через самостійні відкриття, осмислення понять, активна участь у процесі навчання й адекватна оцінка власних досягнень. Завдання, яке стоїть нині перед школою – формування компетентної креативної особистості, яка зможе використати свої знання в будь-яких життєвих ситуаціях, здатна реалізувати себе в умовах стрімкого розвитку світу, тому на мою думку, сучасний вчитель повинен навчити як навчатися і як мислити, як застосувати знання для розв’язання будь-якої життєвої або виробничої проблеми.

Проблема, над якою я працюю – «Використання навчального діалогу на уроках української мови і літератури як засобу формування компетентної, всебічно розвиненої особистості».

Я обрала таку проблему не випадково, бо моє призначення – зацікавити дитину, спонукати до роздумів і дій, переконати, що навчання – це безперервний, необхідний і приємний процес. Цілком поділяю думку французького філософа Д. Дідро: «Людина, що не знає нічого, може навчитися; справа тільки в тому, щоб запалити в ній бажання вчитися».

На даний         час є чимало діючих технологій, які сприяють розвитку особистості. Але поряд із цим потрібно об’єднаними зусиллями творити і вміло застосувати свою навчальну технологію, яка враховуватиме і реалії, і перспективи. Яка може, не маючи належного потенціалу матеріального, справитися з поставленими перед нею завданнями завдяки інноваційності, потенціалу психолого-педагогічного, українського людського фактора. Витворювати її можна на основі наявного в українського вчительства багатого методичного надбання, непідробного українського патріотизму, фахового педагогічного досвіду, через зміщення в усьому акцентів.

Отже, використовуючи синтез діалогових технологій, проблемне навчання, навчання як дослідження, методику розвитку критичного мислення, філологічний аналіз тексту, я намагаюсь формувати досвідченого читача, який вміє думати, розуміти, переживати, вибирати позицію, аналізувати не тільки зміст твору, а й вчинки героїв, бачити навколишній світ з позиції автора, з позиції епохи і по-своєму.

У своїй роботі намагаюсь використовувати наукові дослідження

М. Бахтіна, О. Слоньовської, американських педагогів Гордона Драйдена і Джаннетт Вос (авторів книги «Революція в навчанні»), елементи досвіду кіровоградських учителів-методистів О.Голик, І. Рожанчук, Н. Котляренко, О. Гузь та поєдную їх зі своїми творчими надбаннями. Всі уроки з української мови та літератури намагаюсь побудувати так, щоб повторювався теоретичний матеріал, забезпечувалися цілісність і систематичність в оволодінні базовими знаннями, вироблялися навички грамотного письма і мовлення, приділяю велику увагу розвитку творчих здібностей. Кожен урок – це сходинка до наступного, відкриття нового, переосмислення відомого.

Маючи певний досвід, можу сказати, що засвоєння знань буде ефективним тоді, коли навчальний матеріал буде предметом активної і практичної пізнавальної діяльності учнів. Намагаюсь забезпечити організацію пізнавальної діяльності таким чином:

•  на уроках літератури навчаю читати в глибокому розумінні слова, виробляю вміння бачити зміст; для цього придержуюсь принципу - розуміти художній текст як проблему для осягнення;

•  приділяю увагу дослідницькій роботі (епоха, життя письменника, особливості розвитку літератури даного періоду), мета якої - викликати в учнів бажання дослідницького пошуку, навчити бачити в художньому творі, трохи більше, ніж та сукупність слів, з яких він складений;

« сприяю творчому мисленню учнів;

•  використовую різнорівневі та індивідуальні завдання.

Отже, проникнення у художній текст - головне завдання мого уроку. Тому вимагаю, щоб текст учні читали уважно і без будь-яких скорочень. Звичайно, таке читання особливо для старшокласників, є проблематичним. Адже в хрестоматіях тексти подаються досить скорочено, учні намагаються запам'ятати головні сюжетні лінії та героїв. Я ж намагаюся побудувати урок так, щоб аналізувалися деталі, визначалася проблематика, даю можливість розмірковувати над тим, у яких життєвих ситуаціях можна буде використати досвід літературних персонажів. Щоб зацікавити вихованців, прикути їхню увагу до тексту, викликати бажання уважно працювати над ним, добирати факти, робити висновки й узагальнення, розкривати роль підтексту, використовую метод «Навчального діалогу». Цей метод дозволяє читачеві навчитися розмовляти з автором. На початку аналізу твору ставимо проблему, для вирішення якої немає однозначної відповіді. Вислуховуються всі можливі варіанти розв'язання проблеми. Проблемне завдання повинно містити у собі інтригу. Наприклад: «Чи можна виправдати зло» (за романом Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні...»), «У чому драма закоханих сердець» (М. Коцюбинський «Тіні забутих предків»), «Про що шумлять гаї?» (П. Тичина «Гаї шумлять»), «Про яке кохання шепоче нам зів'яле листя?» (І. Франко зб. «Зів'яле листя») і т. д.

Обов'язково на уроці є етап попереднього розуміння тексту. Наприклад:

-         Яке враження справив на вас твір?

-         Чи всі дії і вчинки героїв вам зрозумілі?

-         Про що твір?

-         Яким настроєм він сповнений?

Навчальний діалог є засобом пошуку істини, що дає учневі можливість обрати свої життєві орієнтири та сформулювати для себе власний пакет цінностей.

ІІ. Шляхи реалізації методичної проблеми

1. Оптимальні умови

■   Організація довкілля.

■   Позитивний настрій учителя й учня.

■   Загострення, фіксація, зосередження уваги.

■   Мета і результат: навіщо воно мені знадобиться?

■   Уявлення власних завдань.

■   Сприймання помилок як зворотна реакція.

■   Підготовка плакатів як периферійних стимулів.

2. Правильне подання

■   Змалювання узагальненої картини, зокрема, завдяки дослідженням конкретних ситуацій.

■   Використання всіх навчальних стилів.

■   Малювання асоціативної схеми, її уявлення.

■   «Активні» й «пасивні» музичні концерти.

3. Зважене обмірковування

■   Творче мислення.

■   Критичне мислення — концептуальне, аналітичне, рефлективне.

■   Творче розв'язання проблеми.

■   Техніки стійкого запам'ятовування для цілковитого збереження інформації.

■   Аналіз власного стилю мислення.

4. Активізація збереженої інформації

■   Використання знань на практиці.

■   Ігри, замальовки, дискусії тощо для різних стилів навчання осіб із різним типом компетентності.

5. Застосування

■   Використання шкільних знань поза школою.

■   Практика.

■   Учні в ролі вчителів.

■  Поєднання нового з уже відомим.

6. Повторення, оцінювання, святкування

■  Усвідомлення того, що знає людина.

■  Самооцінка, оцінка ровесників та викладачів.

■  Безупинне повторення.

ІІІ. Провідні ідеї досвіду

1. Уміння дивувати – запорука успіху

Англійський письменник Редьярд Кіплінг писав:

«Шістьох я служок мав,

Усе від них про світ я знав:

І ось як я їх всіх зову:

Хто? Що? Як? Де? Коли? Й Чому?»

На початку уроку варто заохочувати учнів до того, щоб вони самі окреслювали власні цілі. Тому можна запропонувати гру, щоб зосередитися на запитанні «Для Чого Це Мені Знадобиться?» Гра дає можливість учасникам розказати один одному і вчителеві, що вони сподіваються одержати від цього заняття (теми), нинішнього дня чи навчального року. Власну мету потрібно або уявити, як можна використати засвоєні знання в майбутньому, або порекомендувати учням погортати підручник у пошуках відповіді.

Отже, даний прийом – мотивація навчальної діяльності. Ефективними прийомами є ті, що стимулюють обов’язок та відповідальність, формують пізнавальний інтерес учнів та направлені на створення навчальних проблемних ситуацій з наголошенням на практичному та суспільно-соціальному значенні одержаних знань, а саме:

- бесіда (коло питань, що розглядатимуться, цікаві приклади, залучається досвід дітей, використовується парадоксальність фактів тощо);

- передбачення суперечностей (нові факти та явища – наявні знання; наявні знання – практичні завдання та ін.);

- порівняння, зіставлення, протиставлення фактів, явищ, правил дій та їх узагальнення;

- вибір потрібної інформації (ситуація з надлишком) та ін.

Цікавим є прийом «Фантастична добавка». У цьому прийомі я доповнюю реальну ситуацію елементами фантастики. Наприклад, перенести навчальну ситуацію на фантастичну планету, перенести реального або літературного героя в часі.

Часто використовую прийом «Відстрочена загадка». На початку уроку даю загадку (або маловідомий і дивний факт), відгадку на яку можна дізнатися на уроці під час роботи над новим матеріалом. Зацікавлюють дітей легенди, казкові елементи, які також доцільно використовувати під час мотивації вивчення матеріалу.

Колективну творчу роботу з розв’язання певної складної проблеми реалізую за допомогою асоціацій та мозкової атаки. Цими прийомами всі учні об’єднуються спільною роботою над пошуком істини.

Якщо основним змістом, що вивчається на уроці, є моральні орієнтації та цінності, доцільно використовувати прийоми «Класифікація» та «Альтернатива». Суть методу «Класифікація» полягає в тому, що учні отримують робочі картки, на яких записані різні ознаки певних понять або явищ. Спираючись на власний досвід та уподобання, учні повинні згрупувати їх за певними ознаками або критеріями.

У методичному прийомі «Альтернатива» учні отримують робочу картку, на якій записана певна моральна проблема і ряд альтернативних пропозицій щодо її розв’язання. Кожен учень повинен самостійно обрати тільки одну із запропонованих альтернатив і пояснити свій вибір.

Контрольні питання для учнів на етапі мотивації:

- Що вивчатиметься?

- Чому саме цей матеріал необхідно вивчати?

- У чому полягає важливість цього матеріалу для вас особисто?

- Який результат ви повинні отримати в кінці роботи?

2. Вчитися тільки через діяльність, співставляти, співпереживати

Англійське прислів’я говорить: «Можна привести коня на водопій, але не можна примусити його пити».

Вчителеві часто доводиться долати бар’єр учнівської байдужості, «не хотіння» мислити, виконувати певні завдання. Як же не тільки привести учня в клас, а й заохотити його до активної роботи? Як навчити нового, не змушуючи «пити насильно», а викликати «спрагу» до знань?

Як варіант можна запропонувати вірш на початок дня – «Крила» Стівена Гарнера, який заставляє міркувати, є своєрідною проблемною ситуацією:

Крила потрібні лиш тим, хто літає.

Подумай, як живуть люди,

що вони роблять,

де вони?

Затримайся і поміркуй, чому

Одні ходять пішки, інші літають.

Деякі опускають руки,

Снуючи павутину із сюжету буднів.

Хід життя, який ніколи не йде

ні догори, ні донизу.

Ми просто рухаємось по колу.

Інші ж не стоять на місці,

борючись щоденно проти посередності

і йдучи вперед

Заперечуючи смерть і мертвих.

І знову хтось запитує:

«Для чого живемо?»

Дехто ходить пішки, а хтось літає.

Доцільно провести паралель між цією поезією і диптихом Л. Костенко «Чайка на крижині. Крила».

Для реалізації вказаної педагогічної ідеї використовую прийоми з ігровими елементами:

Прийом «Інтелектуальна розминка» - це два-три не дуже складні питання для розмірковування; основна мета такої розминки – налаштувати дитину на роботу, спонукати її до міркування.

«Вірю-не вірю». Цей прийом можна використовувати на будь-якому етапі уроку. Кожне питання починається словами: «Чи вірите ви, що…». Учні повинні погодитися з цим твердженням чи ні.

«Бліц-опитування по ланцюжку» - перший учень ставить коротке питання другому. Другий – третьому, і так до останнього учня. Час на відповідь – кілька секунд, учитель має право зняти питання, яке не відповідає темі або недостатньо коректне.

«Диктант для шпигуна» - цей методичний прийом дозволяє розвивати зорову пам’ять, тренує уважність і відповідальність за кінцевий результат. Клас поділений на декілька команд. Текст диктанту теж ділять на стільки частин. Аркуші з текстом прикріплюються до стіни (чи дошки) якнайдалі від команди, для якої вони призначені. Кожний із членів команди стає «шпигуном». Він підходить до тексту (стільки разів, скільки потрібно), читає його, запам’ятовує, повертається до команди і диктує їм свою частину. Команди змагаються, перемагає та група, яка закінчить роботу раніше і не зробить помилок (або зробить менше за інших).

«Знайди помилку» - якщо матеріал, що перевіряється, добре знайомий учням, то цей методичний прийом провокує виникнення ситуації успіху на уроці. А якщо матеріал новий, то успішні пошуки помилки, присмачені щирою похвалою і захопленням учителя, дозволяють дітям відчути себе дослідниками й експертами. Учитель у своєму повідомлені припускається помилок, які слід знайти, або лунають тексти, в яких явно спотворена інформація або заплутані визначення, послідовність викладу, героям приписують чужі думки і вчинки… Наприклад, учитель дає декілька граматичних (синтаксичних або інших) правил. Одне або декілька з них невірні. Знайти і довести помилковість. Або учні одержують серію цитат з посиланням на авторів. Визначають, в якому випадку цитата не могла належати певному автору чи героєві твору.

3. Мислення дитини повинне бути образним

Не варто забувати, що дитина сприймає світ по-своєму. Треба обов’язково подбати, щоб він був яскравим, різнокольоровим. Необхідно створити таку ситуацію, щоб очі дитини «були спрямовані в небо, а не під ноги». Для мене важливо, щоб діти уміли уявляти, чути, бачити, спостерігати, співпереживати. Сприяє цьому прийом асоціації, який дає змогу розкрити думку дитини, показати важливість кожного слова, дібраного нею. На уроках літератури даю учням завдання – оживити абстракцію (уявити форму, надати рис істоти, розмалювати і т.д.).

У своїй практиці використовую прийоми, що сприяють образному мисленню, розвиткові творчої уяви. Такими є прийоми «Розкодуй та інтерпретуй художній образ» (наприклад: дощ, кольорові миші, весна, павутинка, хата, стежина, крила, лебеді та ін.) та «Поринь у світ уяви» (вміння ставити себе на місце героя-мрійника та займати власну позицію, висловлювати свою думку).

Особливу увагу звертаю на художні деталі (ім’я, очі, різні предмети, колір). Наприклад, вивчаючи повість О. Кобилянської «Земля», звертаю увагу на той момент, коли на весіллі доньки Докії Чоп’як Михайло запрошує Анну до танцю. Та тільки їхні руки простяглися одна до одної, як музика раптом обірвалася. Через цю художню деталь можна передбачити, що станеться трагедія і закохані так і не зможуть бути разом. Люблю на урок позакласного читання давати оповідання А. Головка «Червона хустина». Через художню деталь – червону хустину – можна спостерігати за внутрішнім станом дівчинки (хустина на початку твору і в кінці оповідання – радість дівчинки і розпач від її вчинку).

Особливу увагу звертаю на образи-символи, бо кожен із них несе в собі змістове та ідейне навантаження, є ключем до якогось відкриття. Через образ-символ можна не тільки зрозуміти задум автора, а й провести паралель до сучасного, застосувати у власному досвіді. Багато уваги на уроках приділяю характеристиці персонажів творів через думки, мовлення та вчинки. Завдяки такому підходу учні можуть визначити – позитивний це герой чи негативний, добро чи зло керує його вчинками. Наприклад, справжність Федька-халамидника можна усвідомити саме через його внутрішній світ, через думки та вчинки.

Свою роботу намагаюсь організувати так, щоб учні читали і розуміли текст не тільки в рядках, а й між ними, бо головна суть – у підтексті. Будь-який твір призначений для сучасного читача, а розкодувати мову твору можна тільки через розуміння його елементів в єдності.

4. Найперший дотик до дитячої душі – словом

Слово – велика сила. Ним можна врятувати, розрадити, розвеселити, ним можна повести за собою полки, ним же можна і вбити. Ця істина відома здавна. Та й перше, що чує дитина у своєму житті – саме слово. Тож я на своїх уроках намагаюсь кожен раз увиразнити силу СЛОВА, показати його значимість. На першому уроці літератури в 5 класі розказую казку про молодого оленя, який був красенем на весь ліс. Милувались його красою всі звірі, але одного разу олень зустрів людину, яка сказала, що він негарний, що роги у нього гидкі і зовсім йому не пасують. Тоді олень розбігся і роздер собі бік об сучок дерева. На тілі з’явилася рана. Через рік олень знову зустрівся з чоловіком і попросив знайти рану. Та як чоловік не шукав, а рани не було: вона загоїлася. А рана, зроблена в душі оленя словами людини, загоїтися не змогла. Я наголошую учням на тому, що слово повинне бути зваженим, мудрим, щирим. А урок літератури – це пошук істини, урок утвердження добра та милосердя. Намагаюсь на заняттях активізувати розвиваючи потенціал навчання, акцентую увагу на творчій, пошуковій діяльності. Дбаю про емоційність викладу матеріалу, багато читаю напам’ять, вважаю, що не має бути місця одноманітності, безбарвності.

Література – це школа життя, і дитина повинна навчитися розбиратися не тільки в тонкощах художньої форми твору, а й зуміє сформувати певні цінності. Тому в практиці роботи мають місце уроки-диспути, години запитань і відповідей, уроки-дослідження, уроки-спостереження, рольові ігри.

5. Думці дитини – простір

Я не люблю одноманітності, шаблонності. На уроках використовую такі прийоми, які спонукають учнів постійно думати, уявляти, ставити запитання і відшукувати відповіді, розв’язувати суперечності. Крім того, вчу дітей працювати самостійно та колективно. Дієвим для цього є прийом «Сніжна грудка». Як росте сніжна грудка, так і цей методичний прийом залучає до активної роботи все більшу кількість учнів. Алгоритм цього прийому стисло можна описати так: слово – речення – питання – відповідь. Наприклад: учитель показує на учня і говорить: «Слово!». Той промовляє слово, яке стосується теми уроку. Показує на іншого учня і говорить: «Речення». Другий учень складає речення з цим словом. Третій учень придумує питання до цього речення, четвертий учень відповідає на нього. Можна, щоб кожен учень додавав до першого речення свій літературний «шедевр», щоб утворився безперервний ланцюжок певних категорій.

Я вже наголошувала на актуальності використання навчального діалогу як засобу формування всебічно розвиненої особистості. Тому в практиці моєї роботи має місце опитування у формі діалогічної пари. Я пропоную на дошці групу репродуктивних або проблемних питань і завдань за вивченим матеріалом, наперед поставивши бали складності. Потім учні в парі вибирають собі завдання і починають спільно готуватися до рішення або відповіді, обговорюють або розв’язують виниклі проблеми. Нарешті кожен із них готує питання для свого товариша, на які слід дати відповідь, після чого вони обговорюють, яку оцінку заробив кожний із них або вони разом, передають аркуш аналізу спільної діяльності педагогу.

Завдання вчителя – створити простір для думки дитини, сприяти правильному висловленню, підтримувати і заохочувати до співпраці, не нав’язувати своїх рішень чи поглядів, вміло контролювати процес народження думки і її розгортання.

Часто школярі говорять про те, що вираження своїх думок у формі діалогу або питань допомагає прояснити деякі значимі проблеми. Тому для впевненості у власній позиції я використовую метод усної рефлексії за такою схемою: на уроці я…

- дізнався…

- зрозумів…

- навчився…

- найбільший мій успіх – це…

- найбільші труднощі я відчув…

- я не вмів, а тепер умію…

- я змінив своє ставлення до…

- на наступному уроці я хочу…

Прийомом усної рефлексії є незакінчене речення:

- література для мене – це…

- я б запитав автора про…

- я б хотів бути на місці…

Обов’язково надаю учням можливість вільно викладати думки, дискутувати, аргументовано відстоювати точку зору, захищати свою ідею.

Практика роботи переконує, що завдяки впровадженню в навчальний процес діалогових технологій, нетрадиційних форм роботи можна досягти високого рівня засвоєння базових знань та забезпечити їх надійність у подальшому застосуванні. Можна впевнено говорити про наслідки: навчальний курс мови та літератури набуває практичного застосування, легше засвоюється теоретичний матеріал, посилюється мовленнєва активність учнів, а головне – підвищується інтерес до мови і літератури, до виконання різних видів робіт.

Розумію, що треба вчити дитину не лише набувати знань, а й формувати в учнів уміння самостійно перетворювати ці знання на інструмент творчого освоєння світу. Прагну пробудити в дитини бажання самостійно вчитися, жити в атмосфері культури, бажання творчо діяти. Я, як учитель, повинна розуміти потреби учня, пристосовувати методику до навчальних можливостей дитини, стимулювати саморозвиток особистості, зосереджувати увагу на співпраці та співтворчості.

Опис власного досвіду

Коли в дитинстві мене запитували, ким хочу стати, відповідь була однозначною: «вчителькою». Я пишаюся своєю професією і переконана, що вона найпотрібніша і найважливіша. Як писав наш земляк В.О. Сухомлинський, «це особлива професія, яку не порівняти ні з якою іншою справою». Цілком згодна з його словами: «Ми маємо справу з найскладнішим, неоціненним, найдорожчим, що є в житті, – з людиною. Від нас від нашого вміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежить її життя, здоров’я, розум, характер, воля, громадянське й інтелектуальне обличчя, її місце і роль у житті, її щастя».

Тож у своїй роботі дотримуюсь відомого нам, освітянам, дидактичного принципу: навчаючи – виховуй, виховуючи – навчай.

Згідно із Законом України «Про освіту», Державною національною доктриною розвитку освіти України в ХХІ столітті, Концепцією загальної середньої освіти ми, вчителі, повинні докласти всіх зусиль, щоб навчання було особистісно орієнтованим, спрямоване на розвиток творчої особистості учнів.

Нині, коли в людському житті панує дискомфорт, душі стають напівпорожніми, засоби масової інформації пропагують егоїзм та жорстокість, проблема формування високоморальної особистості є дуже актуальною. Поділяю слова В. Шекспіра: «Коли людина не відчуває краси квітів, коли не любить природу і коли її не радують пісні, вона хвора. І цю людину треба обов’язково лікувати». Тому й проблема, над якою працюю – «Естетичне виховання на уроках української літератури». Бо тільки почуття прекрасного здатне зберегти собори наших душ. Вважаю, що майстерно використовуючи всі можливості художньої літератури, ми, вчителі-словесники, сприяємо вихованню в шкільної молоді любові до України, поваги до її мови, історії, звичаїв і традицій, а головне – намагаємось розвинути особистості з добрим серцем, чистою совістю, сильною волею. Тому зростає роль хорошої, правдивої книги, на сторінках якої пропагується культ благородства, порядності, інтелігентності.

Середовищем, в якому може існувати цей культ, в якому може розвиватися така «сильна особистість», є, звичайно, урок. Він був і залишається основним елементом навчального процесу. Саме на уроці діти вчаться критично мислити, розвивати творчу уяву та асоціативне мислення, сконцентровувати увагу, оригінально висловлювати думку, бути активними особистостями.

У своїй роботі намагаюсь використовувати передовий педагогічний досвід та поєднувати його зі своїми творчими надбаннями. Всі уроки з української мови та літератури намагаюсь побудувати так, щоб повторювався теоретичний матеріал, забезпечувалися цілісність і систематичність в оволодінні базовими знаннями, вироблялися навички грамотного письма і мовлення, приділяю велику увагу творчих здібностей.

Маючи певний досвід, можу сказати, що засвоєння знань буде ефективним тоді, коли навчальний матеріал буде предметом активної і практичної пізнавальної діяльності учнів. Намагаюсь забезпечити організацію пізнавальної діяльності таким чином:

• на уроках літератури навчаю читати в глибокому розумінні слова, виробляю вміння бачити зміст; для цього придержуюсь принципу – розуміти художній текст як проблему для осягнення;

• приділяю увагу дослідницькій роботі (епоха, життя письменника, особливості розвитку літератури даного періоду), мета якої – викликати в учнів бажання дослідницького пошуку, навчити бачити в художньому творі, трохи більше, ніж та сукупність слів, з яких він складений;

• сприяю творчому мисленню учнів;

• використовую різнорівневі та індивідуальні завдання.

Девізом моєї роботи для реалізації проблеми є слова В.О. Сухомлинського: «Зупинись перед красою, вбери її в себе, і ти станеш кращим, благороднішим».

Отже, проникнення у художній текст – головне завдання мого уроку. Тому вимагаю, щоб текст учні читали уважно і без будь-яких скорочень. Звичайно, таке читання особливо для старшокласників, є проблематичним. Адже в хрестоматіях тексти подаються досить скорочено, учні намагаються запам’ятати головні сюжетні лінії та героїв. Я ж намагаюся побудувати урок так, щоб аналізувалися деталі, визначалася проблематика, даю можливість розмірковувати над тим, у яких життєвих ситуаціях можна буде використати досвід літературних персонажів. Щоб зацікавити вихованців, прикути їхню увагу до тексту, викликати бажання уважно працювати над ним, добирати факти, робити висновки й узагальнення, розкривати роль підтексту, використовую метод «Навчального діалогу». Адже твір за своєю природою спрямований на читача, до його серця. У змісті завжди є ключ, який потрібно знайти, щоб відкрити істину. Цей метод дозволяє читачеві навчитися розмовляти з автором. На початку аналізу твору ставимо проблему, для вирішення якої немає однозначної відповіді. Вислуховуються всі можливі варіанти розв’язання проблеми. Проблемне завдання повинно містити у собі інтригу. Наприклад: «Чи можна виправдати зло» (за романом Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні…»), «У чому драма закоханих сердець» (М. Коцюбинський «Тіні забутих предків»), «Про що шумлять гаї?» (П. Тичина «Гаї шумлять»), «Про яке кохання шепоче нам зів’яле листя?»                 

(І. Франко зб. «Зів’яле листя») і т. д.

Обов’язково на уроці є етап попереднього розуміння тексту. Наприклад:

-         Яке враження справив на вас твір?

-         Чи всі дії і вчинки героїв вам зрозумілі?

-         Про що твір?

-         Яким настроєм він сповнений?

Навчальний діалог є засобом пошуку істини, що дає учневі можливість обрати свої життєві орієнтири та сформулювати для себе власний пакет цінностей.

Розвиток творчого мислення учнів забезпечується комплексом вправ, різних видів завдань. У ході занять використовую відомі методи: «мозковий штурм», «асоціативний кущ», «кубування», «сенкан», «гранування», «вільне письмо», «літературні кола» та інші.

                                                 

Зразки

Кроки	Метод «Мозковий штурм»		Тема: «Життя і творчість Івана Яковича Франка» 10 клас
1. Я знаю:	Що тобі відомо з даної теми?
2. Я використовую свої знання:	Впорядкуй таблицю своїх знань, поділися ними з товаришами
3. Я дізнався:	Допиши нове
4. Я хочу дізнатися:	Про що хотів би дізнатися

Пам’ятка до написання твору-опису природи за власним спостереженням:

1.              Визнач, що ти описуватимеш: загальний пейзаж чи конкретний куточок природи.

2.              З’ясуй, що потрібно для написання твору-опису природи.

3.              Виділи елементи опису (дерева, небо, хмари, земля, будинки, дороги, сліди, сонце).

4.              Підбери до кожного елементу яскраві художні засоби.

5.              Опиши погоду, час дня чи вечора.

6.              Передай свої емоції від побаченого (уяви, що ти ведеш потаємну розмову з природою).

Протягом останніх років використовую власні методи та прийоми, що відкривають для дітей можливості співпраці, пізнання довкілля. Вчу спілкуватися та взаємо допомагати один одному. Використовую такі прийоми для парної та групової роботи:

«Заплети рими у віночок»

а) Подаються слова, які римуються. Скласти вірш, розмістивши ці рими в різних позиціях (парне, перехресне, кільцеве римування). Наприклад:

журавлі – кораблі,   залишають – відлітають або вітають – прилітають

Вже осінні хмари-кораблі

Слід порожній в небі залишають.                                                  

І прощально, тужно журавлі

У краї далекі відлітають

Мов на параді кораблі,

Летять у небі журавлі.

В наш край веселий прилітають,

Своїм «курли» усіх вітають

Мрії, наче кораблі,

Світ дитинства залишають,

Пору юності вітають,

Як казкові кораблі.

б) Даються слова, до яких треба дібрати рими і скласти з ними вірш. Наприклад: літо, осінь-чарівниця, їжак, листя.

Я люблю веселе літо.

Стільки радості, розваг.

Сонце, ягоди і квіти,

І метелики в лугах.

А веселка над полями

Ловить крапельки дощу.

В нас канікули – і днями

Роблю все, що захочу.

Люблю осінь-чарівницю,

Виноград і яблук смак,

І духмяну паляницю,

Листя жовтого гопак.

І грибок тугий у листі,

Під старим пеньком їжак,

І калину у намисті,                                   

Якби завжди було так.

«Оживи абстракцію!»

- Дається ключове слово абстрактного значення; уявити його форму, надати рис істоти (утворити метафори), розмалювати. Наприклад:

Життя (клубочок, який котиться, підстрибує, оминає перешкоди, ниточки в ньому переплетені, вони білі (совість, чистота почуттів), червоні (кохання), чорні (негаразди), рожеві (мрії), жовті (розлука) і т. д.; життя пахне потом праці та любов’ю, життя б’є ключем, життя будить, прагне, п’янить, осяває і  т. д.; у житті людина проходить чотири броди (дитинство – юність – зрілість – старість), можна порівняти із порами року.

«Розкодуй та інтерпретуй художній образ» або «Поринь у світ уяви»

Наприклад: А. Малишко «Стежина»                              

Кудись пішла, не повертає,                                         

Хоч біля серця стеле цвіт,

Ота стежина в нашім краю

Одним одна біля воріт.

Художній образ – стежина.

У розумінні автора – рідний край,

батьківська хата.

Інтерпретація учнів – стежина пам’яті про дитинство, початок шляху з минулого в майбутнє.

-         В кінці семестру чи року пишемо домашній твір на тему: «Я хочу розказати вам про…»

Це не обов’язково має бути твір про те, що сподобалось чи не

сподобалось на уроках літератури. Учні мають можливість поділитися сокровенним, розповісти щось цікаве, висловити своє захоплення чимось чи розчарування.

«Мандрівка в природу»

Кожної пори року ходимо з учнями в ліс. Мета таких мандрівок – побачити і почути красу природи, яку дарує кожна пора року. Ми обов’язково даємо собі відповіді на питання:

-         Що ми бачимо?

-         Які кольори переважають?

-         Що чуємо в лісі? Які голоси?

-         Що змінилося?

-         Який настрій вас охоплює?

-         Про що хотіли б запитати (дерева, птахів, лісові квіти, сніжинок і т. д.)

-         Яку відповідь хотіли б почути?

Працюючи в парах та групах, учні вчаться співпрацювати, спілкуватися,

пізнавати навколишній світ, допомагати один одному. Така робота дає позитивні результати. Особливо приємно, коли діти самі задоволені результатом праці. Обов’язково словесно оцінюю діяльність учнів. Знаходжу слова, щоб підтримати, зацікавити, спонукати до наступних дій. Таким чином створюється ситуація радості успіху, у дітей виникає бажання бути хорошими.

Індивідуальні завдання отримують учні з високим або низьким рівнем знань. Для учнів із низьким рівнем знань підбираю такі завдання чи питання, які могли б зацікавити і не викликали труднощів. Наприклад:

-         Яким ти уявляєш героя?

-         Що сподобалось у творі?

-         Добери порівняння, епітети і т. д.

-         Пофантазуй про…

Для учнів із високим рівнем знань завдання ускладнюю. Вони розраховані на те, щоб вчити дитину розв’язувати певну проблему, досліджувати, узагальнювати. Наприклад:

-         Проаналізувати моменти злету і падіння Чіпки (за романом Панаса Мирного «Хіба ревуть воли…»)

-         Скласти і проаналізувати ланцюжок моральних цінностей; визначити причину деградації героя.

За допомогою різнорівневих завдань виявляю рівень навчальних

досягнень учнів.

Велику увагу приділяю навичкам читання та декламування. Щоб перевірити читання учнів у 5 класі (швидкість і усвідомлення), користуюся досвідом В.О. Сухомлинського. Даю текст (казку чи оповідання), а перед очима, на дошці, вивішую яскраву, барвисту ілюстрацію, яка підходить до тексту. Якщо учень, читаючи вголос, не міг відірвати погляду від книжки на такий час, щоб до кінця читання роздивитися ілюстрацію, запам’ятати деталі, про які немає жодного слова в тексті, то таке читання не можна назвати свідомим. Адже учень має оволодівати вмінням одночасно читати і думати чи писати і думати. Тому вправи і завдання на уроці повинні підпорядковуватися такому принципу: читання (або слухання) – письмо – усвідомлення. Наприклад, під час розповіді учителя учні записують головне в тій послідовності, в якій він викладає матеріал. Під час виразного читання чи декламування, слідкую, щоб діти правильно наголошували слова, виділяли логічні наголоси, робили паузи, ділили правильно на логічні частини, читали чи декламували з відповідною інтонацією, а головне – чули серцем. Обов’язково читаю чи декламую сама для прикладу, але учні варіюють, виражають свої емоції, пробують передати емоції автора, складають партитуру виразного читання, визначають підтекст художнього читання.

Отже, працюючи над проблемою «Естетичне виховання на уроках української літератури», насамперед прагну викликати позитивні емоції (насолоди, здивування, радості, задоволення), навчити учнів любити рідний край, цінувати і примножувати багатства природи, милуватися її красою. Є різноманітні шляхи формування в учнів естетичного ставлення до природи засобами художнього слова. Наприклад:

-         Прилучати і навчати учнів читати твори художньої літератури, в яких розкривається проблема взаємозв’язку людини і природи.

-         Виробляти навички образно уявляти, бачити, милуватися, відчувати серцем красу природи.  

-         Проводити екскурсії у природу з метою вироблення в учнів умінь і навичок вдивлятися і вслухатися у світ природи, пройматися відповідними емоційно-естетичними переживаннями.

-         Написання творчих робіт, які є наслідком емоційних ситуацій, що виникають під час спілкування учнів із природою.

-         Організація роботи по збереженню і охороні багатств рідного краю.

У практиці моєї роботи мають місце усні журнали, уроки-диспути, уроки-КВК, уроки відкритого спілкування, уроки рольової гри. Такі уроки дають позитивний результат. Звичайно, труднощі і недоліки ще є, специфіка викладання літератури у сільській школі – окреме питання. Але моя школа – це мій дім, в якому я намагаюся сформувати особистість дитини, виховати її естетично багатою. П. Сингаївський писав:

Учитись важко, а учить ще важче.

Але не мусиш зупинятись ти.

Як дітям віддаси усе найкраще,

То й сам сягнеш нової висоти.

Тож ні в якому разі не зупинятимусь на досягнутому! Долаючи труднощі, ітиму до нової висоти.

https://drive.google.com/open?id=0Bygzo126J_MadlEtX3NmdlVUSkk       

Структура уроку

*   Чітке формулювання теми уроку

Тема уроку може містити певну проблему й визначати його мету, завдання, тип та структуру. Наприклад: "Пророцтво майбутнього у творчості Т. Г. Шевченка", "Мудрість життя у творчості Григорія Сковороди", "Глибини українського правопису", "Чи може іменник називати ознаку, кількість, дію...?".

Формулювання теми викликає багато запитань, спонукає до роздумів, пошуку, дослідження.

*   Визначення мети та завдань, спрямованих на розвиток пі­знавальних і творчих здібностей учнів

У школі діти не готуються до життя, вони живуть.

А. Франс

 Мета виховання — навчити дітей обходитись без   нас.

Е. Легуве

При визначенні мети уроку треба враховувати те, що є найго­ловнішою умовою оновлення навчально-виховного процесу. Це гуманістичність, яка передбачає створення передумов для самореалізації особистості, розкриття її" природних задатків. Тому при визначен­ні мети уроку педагог повинен оперувати словами "спонукати", "сприяти", "допомагати", "забезпечити", створити умови" тощо (замість звичних "навчити", "розвивати", "формувати", "виховувати ").

*   Мотивація

У кого немає мети, той ні знаходить радості ні в якому занятті.

Г. Лессінг

Уся діяльність інтелекту спрямована на перетворення дива на щось таке, що піддається осмисленню.

А. Ейнштейн

Мета цього етапу уроку — сфокусувати увагу на проблемі й викликати інтерес до теми. Учень повинен усвідомлювати, що і для чого він робитиме на уроці.

Завдання вчителя — відшукати просту, зрозумілу, привабливу мету серед вікових інтересів та захоплень вихованців. Маючи особистісну зацікавленість, учень буде налаштований на ефективний процес і знання. Для цього можна використати прийоми, які:

- створюють проблемні ситуації;

- викликають у дітей здивування, подив, інтерес;

- наголошують на парадоксальності явищ і подій.

Це може бути:

- коротка розповідь учителя;

- бесіда;

- демонстрування наочності;  

- проблемна ситуація (завдання, запитання тощо).

Після підбиття підсумків цього етапу вчитель представляє тему уроку. Можна, навпаки, оголосивши тему, дати можливість учням самостійно з'ясувати, для чого їм потрібно вивчити цей програмовий матеріал. Ще ефективніше спрацьовує фраза: "Допоможіть мені, будь ласка, з'ясувати, для чого вам потрібно вивчати... ". Іноді ви­черпну відповідь на це запитання отримуємо наприкінці уроку

*      Ефективність методів, за допомогою яких реалізується мета уроку

Якщо ви маєте вогонь знання, дайте іншим запалити від нього свої світильники.

Т. Фуллер

Перед людиною три шляхи до пізнання: шлях мислення — благоро­дніший, шлях наслідування — найлегший, і шлях особистого досвіду — найважчий.

Конфуцій

Презентація педагогічного досвіду :

https://drive.google.com/open?id=0Bygzo126J_MabHNDcTlyVnRKenc

Основні правила, якими треба керуватися при доборі методів і прийомів:

1.   Спрямовуйте зусилля на те, щоб кожна дитина була повноцін­ним, творчим суб'єктом діяльності, відчувала свою самодостат­ність і неповторність.

2.                        Довіряйте учням, стимулюйте ініціативність, створюйте ситуа­цію успіху" для кожного вихованця.

3.                        Будьте консультантом, порадником.

4.                        Не навчайте, й створюйте ситуації.

5.                        Сприяйте усвідомленому засвоєнню навчального матеріалу, створюйте умови для формування ціннісних орієнтацій дитини, забезпечуйте вироблення вмінь і навичок, необхідних для жит­тєвого і професійного вибору.

6.                        Дивуйте учнів, адже ніщо так не стимулює роботу мозку, як цікаве, незвичайне.

7.                        Не забувайте: ніщо так не запам'ятовує учень, як виправлену ним помилку вчителя. Помиляйтесь (особливо при вивченні складної теми).

8.   Не застосовуйте прийом, якщо невпевнені, що учні не зможуть довести істину.

*    Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку

Освіта людини має починатися з приказок і закінчуватися думками.

Сенека

Рефлексія — найважливіший етап інтерактивного уроку. Учні запи­тують, інтерпретують, застосовують, сперечаються, змінюють та поширюють набуті знання, роблять огляд ідей, відкинутих ними.

Функції цього етапу:

•                усвідомити зміст опрацьованого;

•                порівняти отримані результати з очікуваними;

•                проаналізувати, чому сталося так чи так;

•                зробити висновки;

•                закріпити чи відкоригувати засвоєне;

•                намітити нові теми для подальшого опрацювання

•                скласти план подальших дій

Під час обговорення доречні запитання:

Що нового дізналися?

Чи здійснилися ваші очікування?

Що схвилювало, збентежило, зацікавило?

Рефлексія не повинна бути лише вербальною. Це можуть бути малю­нки, схеми, графіки тощо, На підсумковому етапі уроку виділяють стадії:

•                встановлення фактів (що відбулося?);

•                аналіз причин (чому це відбулося?);

•                планування дій (що робити далі?). Найчастіше на етапі рефлексії використовуються методи "Мікрофон", "Прес"', "Незакінчені речення" тощо.

*    Важливий момент — домашнє завдання.

В умовах особистісно орієнтованого навчання необхідно дотримува­тися таких вимог:

1.   Домашнє завдання має органічно поєднуватися зі змістом, ме­тою та завданнями уроку.

2.                         Обов'язковими є вибіркові та індивідуальні завдання.

3.                         Не треба перевантажувати учнів.

4.                         Необхідно керуватися принципом доступності.

На уроках мови доречні такі домашні завдання: скласти опорну схе­му, узагальнюючу таблицю до теми, вправу, кросворд, тощо. Ще один ефективний прийом — застосування набутих знань на практи­ці: ділова гра, тренінг. Завданнями з літератури можуть бути такі:

-                   Випишіть слова, з якими автор звертається особисто до вас.

-         Випишіть ключові слова з твору.

-         Накресліть опорну схему до твору (сюжетної лінії, долі героя).

-         Доберіть епіграф до твору (розділу), придумайте епілог (розділ, епізод).

-         Складіть понятійну таблицю, сенкан, систему запитань і за­вдань тощо.

Презентація Сучасний урок :

https://drive.google.com/open?id=0Bygzo126J_MaZVdIVi01cnNGMUk

В  и  м  о  г  и    до   с  у  ч  а  с  н  о  г  о     у  р  о  к  у:

Загальнопедагогічні:

•   пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу;

•   врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів;

•   орієнтація на процес навчання;

•   орієнтація на особистісні досягнення учнів;

•   тривимірне навчання;

•   створення емоційно-актуального фону уроку;

•   педагогічний такт і культура мовлення вчителя;

•   пізнавальна самостійність учнів;

•   чітке визначення освітніх, виховних і розвивальних завдань уроку.

Дидактичні:

•   раціональне використання кожної хвилини уроку;

•   раціональна єдність словесних, наукових і практичних методів на­вчання;

•   використання активних методів навчання;

•   зв'язок з раніше вивченим матеріалом, досвідом, набутим учнем;

•   формування вмінь учнів самостійно здобувати знання і застосову­вати їх на практиці;

•   індивідуалізація, диференціація та інтенсифікація навчального процесу;

•   використання нарівні з традиційними предметами комплексних дисциплін;

•   використання сценарних варіантів уроків, які забезпечуються різ­номанітними носіями інформації;

•   заохочення прагнень учнів знаходити свій спосіб роботи з навчаль­ним матеріалом;

•   організоване закінчення уроку.

Психологічні:

•   врахування  психологічних  особливостей кожного учня;

•   нормальний психологічний стан і стійкий настрій учителя й учнів;

•   розумна вимогливість і доброзичливість учителя до учнів;

•   педагогічна етика і такт.

  

Гігієнічні:

температурний режим; норми освітлення, провітрюваність; відповідність нормативам шкільних меблів, чергування видів навча­льної роботи і різноманітність методів навчання.

Основні вимоги до особистісно орієнтованого року:

•    пріоритет особистості учня в організації освітнього процесу;

•    орієнтація на процес навчання;

•    орієнтація на особистісні досягнення учнів;

•    створення емоційно актуального фону уроку;

•    чітке визначення освітніх, виховних і розвивальних завдань уроку;

•    раціональна єдність словесних, наукових і практичних методів на­вчання;

•   використання активних методів навчання;

•  зв'язок з раніше вивченим матеріалом, досвідом, набутим учнем;

•  формування вмінь учнів самостійно здобувати знання і застосову­вати їх на практиці;

•  заохочення прагнень учнів знаходити свій спосіб роботи з навчаль­ним матеріалом.

Метою особистісно орієнтованого уроку є створення умов для виявлення пізнавальної активності учнів.

Засобами досягнення вчителем цієї мети можуть бути:

•  використання різноманітних форм та методів навчальної діяльнос­ті, які дозволяють розкрити суб'єктний досвід учнів;

•  створення атмосфери зацікавленості кожного учня в результатах роботи всього класу;

•  стимулювання учнів до висловлювань, використання різних спосо­бів виконання завдань без побоювань помилитися отримати хибну відповідь;

•  використання протягом уроку дидактичного матеріалу.

•  вибір учнями (у разі можливості) завдань та способів їх виконання під час закріплення знань, формування вмінь та вироблення навичок;

•  варіативність домашнього завдання (диференціація за рівнями складності та способами виконання).

   

Методи і засоби психолого-педагогічної підтримки діяльності учнів:

заохочення; створення яскравих наочно-образних уявлень; навчаль­но-пізнавальна гра; створення ситуації успіху; пізнавальний інтерес; створення проблемної ситуації; спонукання до пошуку альтернатив­них рішень; виконання творчих завдань; кооперація учнів; створення ситуації взаємодопомоги тощо.

Етап контрольно-оцінювальний:

•    залучення учнів до контролю за розвитком навчальної діяльності (форми взаємоконтролю у парі чи групі; самоконтроль);

•    участь учнів у виправленні допущених помилок, осмислювання їх причин (взаємо- та самоаналіз);

•    надання учням можливості самостійно або за допомогою вчителя чи інших учнів порівнювати отриманий ними результат з критеріями стандарту, закладеного у навчальній програмі;

•    використання механізмів позитивного ставлення до успіху школя­ра та оцінювання за дванаддятибальною системою навчальних дося­гнень учнів не тільки за кінцевий результат, а й протягом процесу навчання.

Засвоєння учнями структури діяльності відбувається завдяки вчителю, який допомагає їм:

•    орієнтуватися у навчальному матеріалі (предметний курс, тема, блок, навчальне заняття);

•    визначати або брати участь у визначенні мети конкретної навчаль­ної діяльності,

•    реалізувати план діяльності, мати можливість варіювати цей про­цес у межах визначених норм;

•    самостійно або спільно з іншими учнями та вчителем оцінювати результати своєї діяльності, порівнюючи її з освітнім стандартом (критеріями досягнення мети).

Завершальним етапом навчальної діяльності на уроці є усвідом­лення ситуації досягнення мети, переживання ситуації успіху, під­кріплення позитивної мотивації щодо самої діяльності.

Типологія інноваційних уроків

* Уроки змістової спрямованості (урок-семінар, урок-конференція, урок-лекція).

* Уроки на інтегративній основі (урок-комплекс, урок-панорама).

* Уроки-змагання (урок-КВК, урок-турнір, урок-вікторина, урок-конкурс).

* Уроки громадського огляду знань (урок творчих звітів, урок-залік, урок-консультація, урок-консиліум).

* Уроки комунікативної спрямованості (урок усного журналу, урок-роздум, урок-диспут, урок-прес-конференція, урок-панорама, урок-протиріччя, урок-парадокс, урок-гра).

* Уроки-дослідження (урок-пошук, урок-розвідка, урок-дослідження).

* Уроки-подорожі (урок заочної подорожі, урок-екскурсія).

Методи активізації навчальної діяльності учнів на уроці

"Мозкова атака". Метод, запропонований 1937 р. А. Ф. Осборном. У парах, малих чи великих групах швидко генеруються (письмово чи усно) всі ідеї, тобто коментарі до заданої теми. Кожна з них бе­реться до уваги. Часто в його проведенні використовуються такі принципи: всі твердження приймаються, ніякої критики на адресу їхніх авторів не звучить, підходить усе, ніяких обговорень або суд­жень щодо висловленого не пропонується, за винятком тих, що з'я­совують завдання. Учасники можуть використовувати ідеї згенеро-вані, їх можна об'єднати, або довести до ладу. На основі базового методу А. Ф. Осборна розроблено кілька варіантів мозкової атаки.

Пряма колективна мозкова атака. Мета — звільнення вихова­нців від гальмівного впливу критичних зауважень, абстрагування від звичайного розгортання думок у процесі збирання якнайбільшої кіль -кості ідей для розв'язання конкретної проблеми. Для цього процесу характерне створення ситуації вільного спілкування. У процесі моз­кової атаки надається перевага ідеям-фантазіям, жартам, каламбу­рам, забезпечуються вільні дискусійні взаємини між учасниками, за­охочуються ідеї з комбінування та нового застосування раніше вису­нутих ідей.                           

        

Конвертна мозкова атака. Цей вид діяльності забезпечує унікальну форму для індивідуального розв'язання проблем. Усім дітям розда­ються конверти, на яких накреслено слова: "Моя основна проблема, пов'язана зі спілкуванням, - це ...". На столі лежать картки. Кожному слухачеві пропонується закінчити речення чітким описом проблеми, після чого він має передати свій конверт сусідові, що сидить право­руч. Той ознайомлюється з описом проблеми на конверті, бере карт­ку й записує на ній можливий шлях розв'язання проблеми, не заглядаючи всередину конверта. Коли діти знов отримають свої конверти (після того, як ті пройдуть повне коло через стіл), вони ознайомлять­ся із запропонованими ідеями. Потім може (за бажанням) поділитися ідеями з групою.

Колективна записна книжка Дж. В. Хейфіля — це колективна сесія. За місяць до проведення її перед кожним учасником ставлять проблеми, вони отримають огляд потрібної інформації, вказівки про ймовірні напрями пошуку, а також записну книжку, в якій необхідно фіксувати виниклі ідеї. Надається також список контрольних запи­тань. Наприкінці місяця всі члени сесії узагальнюють результати ве­дення колективної записної книжки та подають їх у формі творчого звіту. Його передають у координаційний центр, де проводиться ре­тельний аналіз ідей.

Дебати. Учні (індивідуально чи групами) обирають (або їм пропонуються) певні позиції, які стосуються обговорюваної теми. Дається час на підготовку, потім наводяться аргументи та проходять дебати. У дебатах передбачається більше спиратися на факти та знання, ніж на неформальне обговорення. Інший варіант: на певній стадії дебатування сторони міняються місцями.

Навчальні групи, які співпрацюють, передбачають взаємодію невеликих груп. Ці групи стають особливо дієвими, коли мається на меті розвиток як соціальних, так і академічних здібностей, умінь, на­вичок. У невеликій групі кожен отримує можливість зробити свій внесок у процес навчання. Учасники мають змогу більше говорити, слухати, отримувати зворотну реакцію, ніж у навчанні всією групою.

Навчання в парах. Діти працюють у парах, розмірковують над темою чи питанням, поставленим педагогом, потім висловлюють свої думки або обговорюють думки партнера.

Круглий стіл. Розрахований як на малі, так і на великі групи.

 Кожен висловлює або записує одну ідею, коментар чи відповідь. Усі ідеї кожного учасника занотовуються на аркуші паперу.

Групове дослідження. Вихованці поділяються на групи та оби­рають тему для дослідження. Вони самостійно вибирають зміст, форми, ролі, збирають інформацію, аналізують, дають оцінку даним, роблять висновки та подають рішення.

Рольові ігри. Презентуються ситуації, які є типовими в реально­му світі. Діти програють пропоновані їм ролі. Варіанти: програються декілька ролей, потім обмінюються ролями, одному учасникові нада­ється можливість зіграти декілька ролей.

Гра за сценарієм. Учні спостерігають за грою, що презентує певну ситуацію чи тему, попередньо ознайомившись із своїми роля­ми за сценарієм. Потім уся група обговорює, аналізує, розв'язує про­блеми, які було представлено в цій ситуації.

Варіанти. Малі групи учасників розробляють і представляють написані ролі під час тренінгу; сценарії можуть включати відверті думки персонажів або діалоги.

Самооцінка. Під керівництвом педагога діти проводять оціню­вання знань і навичок у формі опитувальників, аналізу.

Аналіз завдання. Діти індивідуально або в малих групах аналі­зують послідовність процесу навчання з метою усвідомлення складо­вих частин цього процесу та їхніх взаємозв'язків.

Психологічні ігри та вправи. Дають можливість навчитися ці­нувати свою й чужу індивідуальність, сформувати ті якості, які до­помагають разом розв'язувати складні багатоступеневі завдання. Вправи спрямовані на те, щоб не тільки розбудити в членів групи інтерес один до одного, а й сформувати позитивну самооцінку в кож­ного з них, розвинути фантазії, інтуїцію, навчити творчо підходити до поставлених завдань.

Письмові завдання. Вихованцям подається певна провокаційна тема, ставляться запитання, формулюються проблема або завдання та пропонується написати свої думки перед тим, як аудиторія буде розглядати їх усно. Цей прийом допомагає дітям краще заглибитися в тему, перед тим як перейти до наступного етапу.

Щоденник або журнал. Книга для запису вихованцями своєї реакції на нові думки та емоції.

Ульяновська районна державна адміністрація

Відділ освіти

Методичний кабінет

Загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів с. Кам’яна Криниця

Методичний бюлетень

Якщо ви маете вогонь знання, дайте іншим запалити від нього

свої світильники.

Т.Фуллер

Життя вчителя - це обов'язок стверджувати ідеали правди, краси і добра. Найбільше визнання педагога - гідні учні, які наслідують його чесноти та продов­жують доброчинність. Учитель повинен виправити тих, хто помилився, навчити і допомогти, кожному дати пораду. Усім відома істина «У серце увійде лише те, що йде від серця».

К — креативність

А — активність, авторська ідея

М’ — милосердя

Я — яскравість

Н — науковість

О — оптимізм, організованість

К — краса

РИ — розуміння, результативність

НИ — новітні технології

Ч — чемність, чутливість

А — альтернативність, аналіз досліджень навчання

Н — навчання

СЬ — самореалізація, самоаналіз

К — комунікабельність

А — атмосфера шкільного комфорту

Ш – шляхетність, шанобливість

К – колективізм, комунікабельність

О – оригінальність, об’єктивність

Л – лаконічність, людяність

А – адекватність, аналітичність мислення