Нормативно-правова база

Нормативно- правові документи можна ТУТ скачать

Методичні рекомендації

щодо подання матеріалів для присвоєння  звання «викладач-методист»,  «учитель-методист», «вихователь-методист», «педагог-організатор-методист», «практичний психолог-методист»,

керівник гуртка-методист» .

Схвалено на засіданні науково-методичної ради  КОІППО імені Василя Сухомлинського 29.11.2012 року Протокол № 3

          Діючим Типовим положенням про атестацію педагогічних працівників (Наказ Міністерства освіти і науки України від 06.10.2010 № 930 ( Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства Освіти і науки, молоді та спорту України №1472 (z0014-12) від 20.12.2011 року)  передбачено, що педагогічні звання  «викладач-методист»,  «учитель-методист», «вихователь-методист», «педагог-організатор-методист», «практичний психолог-методист», керівник гуртка-методист»   можуть присвоюватися педагогічним працівникам, які мають методичні розробки, які пройшли апробацію та схвалені науково-методичними установами або професійними об’єднаннями викладачів професійно-технічних та вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації , закладів післядипломної освіти. 

         Відповідно до пункту 5.2. Типового положення  відділи  (управління) освіти представляють  на розгляд відповідних структурних підрозділів КОІППО до 25 грудня такі документи:

1. Клопотання  (управління) освіти за підписом начальника на ім’я директора КОІППО  з пропозицією розглянути матеріали педагогічного працівника, який  атестується на присвоєння звання «методист».

2. Характеристику методичної діяльності за підписом завідувача РМК (ММЦ).

3. Методичну розробку вчителя.

Характеристика (обсягом до 2-х сторінок) включає :

·        Чітке формулювання методичної проблеми, відповідно до якої створена методична розробка.

·        Інформацію про актуальність та інноваційність проблеми, методи її дослідження.

·        Відомості  про накази відповідного навчального закладу щодо проведення апробації методичної розробки (накази про початок та підсумок апробації, указати назву наказів, номера та дати).

·        Висновок про практичну спрямованість методичної розробки.

Підготовка методичної розробки.

Схема – алгоритм роботи педагога над методичною розробкою.

1.Формулювання  теми розробки, мети дослідження та завдань щодо вирішення проблеми.

2.Аналіз науково - теоретичних положень  та існуючого практичного досвіду з даної методичної проблеми. Виділення суперечностей, що породжують принципові проблеми у викладанні предметів.

3.Визначення завдань, які необхідно розв’язати.

4.Формулювання власної гіпотези, зародження ідеї. Співставлення власних ідей з існуючими.

5.Критичний аналіз та теоретичне обґрунтування  розв’язання проблеми.

6.Прогнозування результатів. Підготовка та накопичення навчальних матеріалів.

7.Експериментальна практична перевірка:  обов’язкова апробація запропонованих ідей та  методичних знахідок.

8.Оцінка результатів діяльності, аналіз труднощів, пошук умов успішного втілення.

9.Написання тексту методичної розробки.

    Методичною розробкою можна вважати текст, в якому систематизовано, послідовно викладено всебічне дослідження власної методичної  проблеми.

Усі розробки можна умовно поділити на 2 групи:

1.     Розробки стосовно змісту освіти (концепції, програми, довідники, збірники, посібники).

2.     Розробки нових методик (методів), втілення інноваційних технологій навчання та виховання.

                            

Структура методичної розробки

1. Вступ ( пояснювальна записка)

Чітко формулюється проблема, подається обґрунтування  актуальності проблеми, об’єкту та предмету дослідження, короткий аналіз змісту та призначення розробки. Роз’яснюються та коментуються специфічні поняття та терміни.

2. Основна частина

2.1. Теоретичний розділ  (5-7 сторінок).

Проводиться стислий огляд наукової та методичної літератури, де висвітлювалась ця проблема з посиланням на роботи  видатних науковців, науково-методичні видання, статті, практичний досвід відомих вчителів. Далі у теоретичному аспекті висвітлюються власні методичні знахідки.

2.2. Практичний розділ

З метою відображення власних методичних напрацювань у практичному аспекті вчитель пропонує розробки методичних рекомендацій, програм, спецкурсів, методичних посібників, збірників,  інноваційних уроків, позакласних заходів тощо.

До практичних матеріалів доцільно запропонувати додатки схеми, таблиці, тести, дидактичні матеріали та бібліографічний покажчик власних публікацій у обласних та всеукраїнських виданнях.

Можна подавати  посилання на онлайнові презентації тощо.

2.3. Використані джерела  (до 1 стор.).

Обов’язково подається список використаної літератури та Інтернет-посилання за правилами оформлення в алфавітному порядку.

3. Висновки ( до 3-4 сторінок).

Коротко формулюються основні досягнуті результати, вказуються умови реалізації запропонованих матеріалів, можливості  їх застосування .

Вимоги до технічного оформлення методичної розробки

Матеріали подаються в друкованому та електронному вигляді. Комп’ютерний набір: текстовий редактор Word, шрифт 14, Тіmеs New Roman, міжрядковий інтервал – 1,5, з одного боку білого паперу формату А-4. Поля: ліве, верхнє та нижнє – не менше 20 мм; праве – не менше 10 мм.

Усі сторінки, враховуючи ілюстрації та додатки, нумеруються. Першою сторінкою вважається титульна, на якій цифра 1 не ставиться.

        Обсяг методичної розробки – 1-2 авторських аркуші. Один авторський аркуш  відповідає 24 сторінкам комп'ютерного тексту, надрукованого через 1,5 інтервали шрифтом Times New Roman №14 на стандартному аркуші формату А4.

У методичній розробці недоцільно використовувати фотографії, роздруковані презентації, малюнки та інші творчі роботи учнів.

Не подається список нагород вчителя.

Методичні розробки розглядаються науково-методичними радами науково - методичних лабораторій (центрів) КОІППО до 15 лютого.

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І  НАУКИ  УКРАЇНИ

Пр. Перемоги, 10,  м. Київ, 01135, тел. (044) 481-32-21, факс (044) 236-10-49

E-mail: ministry@mon.gov.ua, код ЄДРПОУ 38621185

_______________________________________________________________________________________

Від 20.01.2015  № 1/9-21

На №____________ від ______________

Департаменти (управління) освіти і науки обласних, Київської міської державних адміністрацій

Міжнародна українська школа

Загальноосвітні навчальні заклади

Про деякі питання проведення

державної підсумкової атестації

та зовнішнього незалежного оцінювання

у 2014/2015 навчальному році

До Міністерства освіти і науки надходять численні звернення від випускників та абітурієнтів, батьків та педагогів щодо особливостей проведення державної підсумкової атестації й зовнішнього незалежного оцінювання у цьому році.

Інформуємо, що у цьому навчальному році атестація проводиться у письмовій формі з навчальних предметів інваріантної складової типових навчальних планів для загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених Міністерством освіти і науки.

Завдання для проведення атестації укладаються навчальними закладами за рекомендаціями Міністерства освіти і науки. 

Обов’язковою є атестація з української мови, що проводиться у формі зовнішнього незалежного оцінювання. При цьому результати зовнішнього незалежного оцінювання з української мови зараховуються як результат державної підсумкової атестації за курс повної загальної середньої освіти для всіх випускників старшої школи загальноосвітніх навчальних закладів 2015 року. Якщо випускник (випускниця) через поважні причини не зміг (змогла) скласти ЗНО з української мови і літератури в основну сесію, то він (вона) має пройти ЗНО під час додаткової сесії. Відповідно, атестат він (вона) отримує пізніше.

Учням (вихованцям) вечірніх загальноосвітніх навчальних закладів надається право пройти атестацію з усіх предметів, визначених  Міністерством освіти і науки України, за місцем навчання. Також,  за їх бажанням, як атестація, можуть бути зараховані результати зовнішнього незалежного оцінювання.

Учні (вихованці), які хворіли під час проведення атестації, зобов'язані надати медичну довідку, на підставі якої рішенням педагогічної ради загальноосвітнього навчального закладу та відповідним наказом його керівника їм надається право пройти атестацію в інший час.

Учні (вихованці), які тимчасово навчалися за кордоном і  повернулися в Україну після проведення атестації, проходитимуть атестацію в інший час. У таких випадках конкретні терміни проведення атестації визначатимуться за рішенням місцевих органів управління освітою.

В окремих випадках, зокрема пов’язаних з призовом на військову службу, виїздом на постійне місце проживання за кордон тощо, дозволяється проводити державну підсумкову атестацію достроково, крім атестації з української мови.

Рішення про проведення і терміни дострокової  атестації  приймається
педагогічною радою на підставі письмової заяви батьків, одного із батьків, осіб, які їх замінюють, або їх законних представників, учнів (вихованців) (у разі досягнення повноліття) та затверджується наказом керівника навчального закладу. 

         Учні (вихованці), які проживають на тимчасово окупованій території, проходять атестацію у Міжнародній українській школі або іншому навчальному закладі системи загальної середньої освіти України, що розташовані поза тимчасово окупованою територією або в навчальних закладах, що перемістилися з такої території. Громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території, надається право пройти атестацію екстерном.  При цьому атестацію мають можливість пройти особи, які зараховані на екстернатну форму навчання.

Також, Положенням про екстернат у загальноосвітніх навчальних закладах, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки від 19.05.2008 № 431 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 3 червня 2008 року за № 498/15189, визначено, що можливість пройти річне оцінювання за відповідний клас та атестацію за освітній рівень відповідно початкової, базової і повної загальної середньої освіти мають, зокрема, особи, які з будь-яких поважних причин не мають змоги відвідувати навчальні заняття в загальноосвітньому навчальному закладі (пункт 1.3).

Прийом заяв від екстернів починається з жовтня і закінчуються, як правило, не пізніше 1 березня поточного навчального року (пункт 2.4).

Разом з тим, задля своєчасної реєстрації випускників для проходження державної підсумкової атестації з української мови у формі зовнішнього незалежного оцінювання бажано, щоб випускники, які проживають на тимчасово окупованій території, прикріпилися до навчальних закладів на екстернат до 10 лютого 2015 р.

Інформуємо, що натепер у Міністерстві юстиції знаходиться нове Положення «Про проведення державної підсумкової атестації», а також Міністерством освіти і науки готуються відповідні методичні рекомендації.

Доручаємо довести зазначену інформацію до всіх керівників підвідомчих органів управління освітою та навчальних закладів.

Заступник Міністра                                                                          П. Полянський

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І  НАУКИ  УКРАЇНИ

пр. Перемоги, 10, м. Київ, 01135,  тел. (044) 481- 32 -21, факс (044) 236-1049

E-mail: ministry@mon.gov.ua, код ЄДРПОУ 38621185

 

Від 01.08.2014 № 1/9-388

Департаменти (управління) освіти і науки обласних, Київської міської державних адміністрацій

Інститути післядипломної педагогічної освіти

Про проведення Першого уроку

у 2014/2015 н. р.

Суспільно-політична ситуація та події останніх місяців, окупація Російською Федерацією Криму, збройні акції російських терористів у східних регіонах України обумовили тему Першого уроку 2014/2015 навчального    року – «Україна – єдина країна».

Метою Першого уроку є формування в учнів розуміння єдності й цілісності України, її багатонаціонального народу як національної ідеї розвитку вільної, незалежної, демократичної та заможної держави.

Під час уроку мають бути реалізовані такі завдання:

ознайомити учнів з основними історичними подіями становлення державності України;

формувати відчуття приналежності до України, усвідомлення себе українцем, почуття особистої відповідальності за долю держави та українського народу;

формувати готовність служити Батьківщині своєю працею та стати                     на захист державних інтересів країни;

виховувати повагу до державних символів, шанобливе ставлення                       до традицій українців та представників інших національностей, що населяють країну.

Форми і методи проведення Першого уроку можуть бути різноманітними і мають стати творчим доробком кожного педагога, але обирати їх слід                         з урахуванням вікових та психологічних особливостей учнів. Глибшому та усвідомленому сприйняттю теми сприятиме відповідне оформлення місця проведення уроку: зображення державних символів, географічна карта України, портрети відомих українців, афоризми про патріотизм, боротьбу за свободу тощо.

Доцільними будуть наявність елементів державної символіки в одязі вчителя та учнів, як то жовто-блакитні стрічки, та використання національного вбрання, що підкреслить єдність народу України.

На урок можна запросити гостей – громадських, наукових, культурних діячів, представників органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, батьківської громади, відомих українців. Живе спілкування з гостями, зокрема, з людьми, які є гордістю України (певного регіону, міста), має велике виховне значення.

Основний зміст Першого уроку має бути спрямований на утвердження єдності України, нероздільності її території та народу, що її населяє. Важливо акцентувати увагу дітей на тому, що Крим і Донбас – це Україна, що люди, які мешкають на цих територіях, – громадяни України.

Під час проведення Першого уроку вчитель має сприяти усвідомленню учнями спільності інтересів усіх громадян держави в розбудові України, необхідності інтелектуального, творчого та фізичного розвитку кожної особистості задля розквіту держави в цілому, формуванню міжнаціональної толерантності.

На уроці доцільно звернутись до подій минулого та сьогодення, що засвідчили прагнення українського народу до вільного, щасливого, заможного життя: існування могутньої Київської держави Володимира Великого, Ярослава Мудрого, створення першої християнської республіки в Європі – Запорізької Січі, започаткування власної державності в Українській Народній Республіці, проголошення в 1991 році незалежності України, прояву громадянської активності під час Помаранчевої революції 2004 року, і, звичайно, Революції гідності, що призвела до політичних та суспільних змін в Україні, подвигу українських військових та добровольців у боротьбі із російськими бойовиками, які тероризують східні регіони України.

У цей момент уроку доцільно оголосити хвилину мовчання з метою вшанування пам’яті Героїв Небесної сотні, воїнів та інших загиблих у боротьбі за свободу, цілісність та єдність нашої держави.

Вчитель має акцентувати увагу на тому, що патріотизм – це звичайний стан повсякденного життя людини, який виявляється не тільки під час надзвичайних ситуацій. Важливо, щоб учні ідентифікували себе з українським народом, прагнули жити в Україні, розуміли необхідність дотримання конституційних та правових норм, володіння державною мовою, шанобливого ставлення до історії, культури та традицій українського народу.

При підготовці до Першого уроку для учнів початкової та основної школи рекомендуємо використовувати методичні матеріали, розроблені Черкаським та Рівненським обласними інститутами післядипломної педагогічної освіти. Зазначені матеріали розміщено на сайтах Міністерства освіти і науки України (www.mon.gov.ua), Інституту інноваційних технологій і змісту освіти (www.iitzo.gov.ua).

Заступник Міністра                                                                  Павло Полянський

Міністерство освіти і науки України

Українська література

10-11 класи

Рівень стандарту, академічний рівень

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Предмет «Українська література» в 11-річній загальноосвітній школі набуває особливого значення, адже він засобами мистецтва слова допомагає формувати, збагачувати внутрішній світ дитини, позитивно впливати на формування її самосвідомості, спрямовувати морально-етичний потенціал, розвивати інтелектуальні, творчі здібності, естетичні смаки.

Метою шкільного вивчення української літератури є:

— підвищення загальної освіченості молодого громадянина України, досягнення належного рівня сформованості вміння прилучатися через художню літературу до фундаментальних цінностей, культури, розширення культурно-пізнавальних інтересів школярів;

— сприяння всебічному розвитку, духовному збагаченню, активному становленню й самореалізації особистості в сучасному світі;

— виховання національно свідомого громадянина України;

— формування і утвердження гуманістичного світогляду особистості, національних і загальнолюдських цінностей.

Ця мета реалізується через такі конкретні завдання вивчення української літератури в школі:

1. Зацікавлення учнів художнім твором як явищем мистецтва слова, специфічним «інструментом» пізнання світу і себе в ньому.

2. Підняття загальної освіченості учнів, ознайомлення з найвизначнішими і найпоказовішими взірцями української народної творчості та художньої літератури.

3. Формування читацької культури учнів, розвиток естетичного смаку, вміння розрізняти явища справжньої класичної та «масової» культури.

4. Формування стійкого інтересу до української літератури як вагомого духовного спадку народу, повноцінного оригінального мистецтва, виховання палкого шанувальника української книги.

5. Формування гуманістичного світогляду, духовно багатої особистості, з високими загальнолюдськими морально-етичними орієнтирами.

6. Сприяння національному самоусвідомленню та стійкому відчуттю приналежності до європейської спільноти.

7. Вивчення української літератури в національному та світовому культурологічному контекстах, у міжпредметних зв’язках.

8. Розвиток творчих і комунікативних здібностей учнів, їхнього самостійного і критичного мислення, культури полеміки, вміння аргументовано доводити власну думку.

9. Вироблення вміння компетентно і цілеспрямовано орієнтуватися в інформаційному і комунікативному сучасному просторі, застосовувати здобуті на уроках літератури знання, практичні навички у житті.

10. Розвиток навичок самоосвіти, бажання і спроможності вчитися протягом життя.

Вивчення в загальноосвітній школі української літератури забезпечує реалізацію ключових компетентностей, які сприяють розвитку особистості та її повноцінній самореалізації в сучасному житті, у таких напрямках:

— соціальні компетентності (активна участь у суспільному житті; здатність знайти, зберегти і розвинути себе як особистість; розвиток комунікативних якостей; здатність розв’язувати проблеми; формування світоглядних і загальнолюдських ціннісних орієнтирів);

— мотиваційні компетентності (розвиток творчих здібностей, здатності до навчання, самостійності мислення);

— функціональні компетентності: естетичні, культурологічні, мовні, комунікативні (вміння оперувати набутими знаннями, сформованими навичками, використовувати їх у практичному житті).

Літературний курс академічного рівня у 10–11 класах є системно-історичним, а не історико-літературним. У сучасній загальноосвітній школі вивчається не історія літератури, а українська література, що дає більшу можливість активізувати морально-етичні аналогії, суспільно-ціннісні орієнтири через естетико-літературознавчі категорії, поняття; зацікавити учнів близькими їхній свідомості художніми творами; змінити усталений, застарілий імідж української літератури на цілісній карті світової літератури.

Для учня пропонуються теми у формі стислих літературних портретів письменників із виділенням для текстуального вивчення одного чи кількох творів, які займають важливе місце у їхній творчості та літературному процесі України і розглядаються у зв’язках з розвитком світової літератури та в мистецькому контексті.

Українська література як шкільний предмет водночас виконує кілька рівноцінних функцій, серед яких виділяються: естетична, пізнавальна, виховна. Це означає, що кожен запропонований твір не лише відображає певну історично-художню дійсність, а й засобами мистецтва слова виховує українського читача. Тому особливий акцент робиться на тих художніх творах, що сприяють зародженню у свідомості молодої людини якостей, які є носіями позитивної, життєствердної енергії. Адже в умовах національного державотворення актуалізуються пріоритет людини-гуманіста, людини-патріота, оптимістичні суспільні настрої, духовне здоров’я особистості, ці твори повинні приносити естетичне задоволення і давати моральне опертя (оптимізм, життєствердність, намагання долати труднощі, воля до перемоги, досягнення мети у житті).

Українська література для 10−11 кл. розглядається у хронологічній послідовності. Крім того, програма поділяється на окремі хронологічні розділи і «жанрові» підрозділи. Наприклад, у 11 класі: «Українська література 1920−1930 рр.» має підрозділи: «Поезія», «Проза», «Драматургія»; «Українська література за межами України»: «Література в Західній Україні (до 1939 р.)», «Еміграційна література»; «Українська література 1940 –1950 рр.»; «Українська література др. пол. ХХ− поч.. ХХІ ст.»: «Поети-шістдесятники», «Проза др. пол. ХХ ст.», «Українська історична проза»; «Сучасна українська література», «Українська російськомовна поезія». Кожен клас старшої школи закінчується уроками: «Література рідного краю», «Урок-підсумок», які дають широкий простір для вибору як учителя, так і учнів.

У програмі подано стислі огляди літературного процесу в різні періоди розвитку української літератури. Але на них найчастіше не виділяється спеціальних годин, вони служать ніби преамбулою до вивчення творчості письменників, тому вчитель на свій розсуд може обирати з них найголовніше.

Крім того, у всіх класах до кожного розділу програми подано основні теоретичні поняття, які повинні засвоїти учні, державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, назви творів для заучування напам’ять. Виділено орієнтовну кількість годин для розвитку мовлення (вони використовуються на підготовку та написання класних творів), а також на позакласне читання. В кінці програми для кожного класу подано списки літератури для додаткового (самостійного) читання учням.

Під час навчально-виховного процесу програмою передбачено таку його організацію, у процесі якої вчитель дає необхідні опорні знання, висловлює власні судження, заохочує до глибшого пізнання, зацікавлює учнів вивченням теми. Але не вимагає прийняття єдиної думки, не диктує своє прочитання тексту, він лише спонукає до певних оціночних висновків, а учень вчиться їх робити самостійно, так само, як і самостійно мислити, оцінювати, порівнювати, проводити аналогії з сучасним життям, власним досвідом тощо. Загалом така демократична побудова програми спрямована на постійну творчу співпрацю, діалог учителя та учня з художнім текстом, дає широкий простір для самостійного сприйняття і осмислення літератури як явища мистецтва.

10 клас

Усього – 70 год. На тиждень – 2 год.

Текстуальне вивчення – 62 год.

Розвиток мовлення – 4 год.

Позакласне читання – 2 год.

Резервний час – 2 год.

Зміст	Год.	Державні вимоги до рівня навчальних досягнень учнів	Додатки: Мистецький контекст. Міжпредметні зв’язки
Вступ Українська література др. пол. ХІХ ст. в контексті розвитку суспільства певного часу. Її вимушена історична місія, особлива роль у житті поневоленої нації. Зв’язок художнього мислення митця з провідними тенденціями доби. Українська література у світовому контексті, її особливість на загальноєвропейському тлі. ТЛ: поняття національного і вселюдського, літературний процес.	1	Вміти пояснити зв’язок літератури як мистецтва слова з провідними тенденціями свого часу. Вміти користуватися довідковими відомостями, словниками. Усвідомлення суспільного призначення національної літератури.	Важливі історичні події другої половини ХІХ ст. (історія України, світова історія).
ЛІТЕРАТУРА 70-90-х років ХІХ ст. Складні суспільно-політичні умови розвитку. Новий етап національно-визвольного руху, культурно-просвітницька діяльність “Громад”. Періодичні видання. Розвиток реалізму, натуралізму, пізній романтизм. Розвиток поезії (Я. Щоголев, І. Манжура, В. Самійленко), прози, драматургії. Іван Нечуй-Левицький “Кайдашева сім’я” Життя митця і його творчість як новий імпульс української літератури (“Колосальне всеобіймаюче око України” (І.Франко). Її загальна характеристика. “Кайдашева сім’я” – соціально-побутова повість-хроніка. Реалізм твору, сучасна (вічна) актуальність проблеми батьків і дітей. Колоритні людські характери в повісті.Українська ментальність, гуманістичні традиції народного побуту й моралі. Утвердження цінностей національної етики засобами комічного. ТЛ: соціально-побутова повість, повість-хроніка, поглиблення поняття про реалізм. Засоби змалювання комічного.	(23) 4	Вміти схарактеризувати в загальних рисах суспільно-політичні умови розвитку літератури цього періоду. Вміти розповісти про письменника, назвати основні його твори. Прокоментувати оцінку І. Франком творчого спадку І. Нечуя-Левицького. Вміти визначити жанр твору, прокоментувати основну проблему, схарактеризувати образи-персонажі, засоби їхнього зображення. Вміти порівнювати образи дійових осіб, пояснювати авторську позицію. Вміти виокремлювати засоби комічного у творі, пояснювати їхню роль. Вміти висловлювати власну думку про українську ментальність, національний характер, народну мораль і етику. Усвідомлення основних рис української ментальності, його значення для самопізнання й  успішної адаптації в сучасному суспільстві.	Е. Золя, Г. Флобер, І. Тургенєв, Ф. Достоєвський, драматургія Ж.-Б.Мольєра, В.Шекспіра, Ф.Шіллера (зарубіжна література). Ф.Різниченко, “Вид на гору Спаса у Стеблеві”. А.Куїнджі, “Українська ніч” – улюблена картина І.Нечуя-Левицького (образотворче мистецтво). Л. ван Бетховен, “Appasionata” – улюблена мелодія  письменника (музичне мистецтво).
Панас Мирний (П.Рудченко) “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Життєвий і творчий шлях. Загальна характеристика творчості. Перший соціально-психологічний роман в українській літературі, свідчення великих можливостей у художньому дослідженні дійсності. Співавторство з І.Біликом. Широта представлення народного життя. Еволюція Ничипора Вариниченка: від правдошукацтва до розбійництва. Типове й екстремальне у долі героя. Жіночі образи, утвердження народних поглядів на духовне здоров’я  людини. ТЛ: соціально-психологічний роман.	4	Знати про життя прозаїка, його основні твори. Вміти переказати історію написання роману. Знати і вміти коментувати сюжет роману. Вміти  схарактеризувати образи-персонажі, зокрема Чіпку, простежувати еволюцію його поведінки, вміти пояснювати її психологічними чинниками. Пояснювати роль жіночих образів у творі, вміти розкрити їх. Вміти порівнювати роман із “Кайдашевою сім’єю” І.Нечуя-Левицького, шукати спільне і відмінне у художній манері прозаїків. Вміти аргументовано висловлювати власну думку про життєвий вибір Чіпки, коментувати власне розуміння понять честі, справедливості, людської гідності й можливі способи їхнього утвердження. Виконання творчої роботи на дискусійну тему. Вміння переконливо і толерантно висловлювати власні судження. Усвідомлення значення для становлення і утвердження людини правильності життєвого вибору.	“Кайдашева сім’я” І.Нечуя-Левицького, “Повія” Панаса Мирного, “Воскресіння”  Л.Толстого.
Українська драматургія і театр 70–90-х рр. ХІХ ст. Від аматорських гуртків до професійного «театру корифеїв», що став «школою життя» (І.Франко). Перші театральні трупи М.Кропивницького та М.Старицького (1882–1883), їхні провідні актори. Родина Тобілевичів та український театр. Тісний зв'язок театру з музикою. Розвиток драматургії: соціально-побутові та історичні драми й комедії М.Старицького («Богдан Хмельницький», «За двома зайцями»), М.Кропивницького («Глитай, або ж Павук», «Дай серцеві волю, заведе в неволю»), Панаса Мирного («Лимерівна») та ін. Створення професійного театру в Галичині (1864). Театр «Руська бесіда» у Львові. Роль І.Франка у становленні національного професійного театру. Популярність «театру корифеїв» в Україні та за її межами. Перша народна артистка України Марія Заньковецька. ТЛ: «театр корифеїв».	1	Уміти розповісти, як і коли в Україні виникає «театр корифеїв», хто входив до його складу, про його популярність. Наводити конкретні приклади зв’язку українського театру з музикою. Назвати авторів та основні драматичні твори, написані для професійного українського театру. Прищеплення любові до театру, розвиток уміння цінувати красу і художню досконалість мистецтва. Виховувати почуття гордості за «театр корифеїв», що зіграв важливу роль у формуванні національної самосвідомості народу.	Хорова композиція «Вечорниці» П.Ніщинського, опери С.Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм», М.Лисенка «Тарас Бульба» (музичне мистецтво).
Іван Карпенко-Карий (І. Тобілевич) “Мартин Боруля” Життєвий і творчий шлях. Багатогранність діяльності. Жанрова різноманітність творів: трагікомедії (“Сто тисяч”, “Мартин Боруля”), сатирична комедія (“Хазяїн”), соціально-психологічна драма (“Безталанна”), історична трагедія (“Сава Чалий”). І.Карпенко-Карий і “театр корифеїв”. Драматургічне новаторство письменника. Комедія «Мартин Боруля», її сценічна історія.  Дворянство як міф про краще життя. Підміна особистісних етичних цінностей (чесності, порядності, працелюбства) становою приналежністю. Психологічна переконливість розкриття образу Мартина Борулі. Значення творчості І.Карпенка-Карого. ТЛ: поглиблення поняття про жанри драматичного твору.	3	Знати основні віхи життєвого і творчого шляху драматурга, про “театр корифеїв”. Розуміти  причини просвітницьких ідейних пріоритетів світогляду письменника.  Вміти визначити жанр драматичного твору. Знати зміст  п’єси “Мартин Боруля” , вміти розповісти про історичну основу твору. Вміти схарактеризувати головного героя, розуміти причини його особистої драми. Інші персонажі п’єси. Визначити головний конфлікт твору. Вміти розкрити значення творчості І.Тобілевича для розвитку української драматургії. Виховання любові до театру. Усвідомлення, що життєва позиція кожного творить стан  усього суспільства.. Усвідомлення негативних наслідків компромісних рішень (компроміс переконань – шлях до зради).	«Міщанин-шляхтич» Ж.-Б. Мольєра і п’єси І.Карпенка-Карого.
Михайло Старицький “Оборона Буші” (огляд) Життя і творчість. Багатогранність діяльності (перекладач). М. Старицький і театр. Творча співпраця з М.Лисенком. Оцінка І.Франком діяльності М.Старицького. Основні мотиви поетичної творчості. Найвідоміші драматичні твори («Талан», «Не судилося»). Художня проза письменника – зачинателя історико-пригодницької повісті та роману. Пригодницький сюжет, драматизм історико-романтичної повісті “Оборона Буші”. Її антимілітаристське спрямування. Багатопроблемність твору. Шлях помсти і крові як трагічні сторінки в житті українського і польського народів. Образи та символи твору, особливості характеротворення, функція картин природи. Роль М.Старицького в історії української літератури й театру.	1	Вміти розкрити значення творчості М.Старицького для розвитку української літератури і театру. Мати загальне уявлення про повість «Оборона Буші», драматургію та поетичну творчість письменника. Виховання почуття гордості за українську інтелігенцію, яка зіграла вирішальну роль у згуртуванні суспільства, культурному піднесенні України. Розвиток почуття патріотизму, власної відповідальності за долю батьківщини. Прищеплення любові до театру, розвивати вміння цінувати красу і художню досконалість мистецтва.	Переклади творів Г.-Х.Андерсена, В.Шекспіра, Дж.Байрона, І.Крилова. Інсценізація творів М.Гоголя, Ю.Крашевського, Е.Ожешко та ін. Історико-пригодницькі романи В.Скотта (зарубіжна література).
Іван Франко «Гімн» («Замість пролога»), «Сікстинська мадонна», «Безмежнеє поле…», “Ой ти, дівчино, з горіха зерня”, “Чого являєшся мені...”.  “Легенда про вічне життя», “Розвивайся ти, високий дубе...”, “Декадент”, “Мойсей”, “Сойчине крило” Письменник, учений, громадський діяч. Багатогранність діяльності в українській культурі, її вплив на культурний і політичний розвиток України. Основні книги і праці. Франко-перекладач. Значення творчості для розвитку української літератури, у пробудженні національної самосвідомості. Творчість І.Франка у музиці. Франко і світова література.	9	Знати життєву біографію митця, вміти окреслити основні сфери його багатогранної діяльності. Називати основні книги і праці. Сформувати власне ставлення до таких особистостей, як І.Франко. На прикладі життєдіяльності І.Франка формування ціннісного переконання: можливість силою високого духа сягнути від селянської хати до світових вершин інтелекту.	Переклади творів давньогрецьких поетів, Дж.Мільтона, Байрона, Гете, Гейне, Гюго, Міцкевича та ін. Музика М.Лисенка, С.Людкевича, Б.Лятошинського, А.Кос-Анатольського та ін. до творів І.Франка (музичне мистецтво).
Лірика збірки “З вершин і низин”. Загальне уявлення про композицію збірки. Творчість великих майстрів Відродження; символ вічної жіночності, материнства, краси; суперечки про роль краси і користі (“Сікстинська мадонна”). Франкова концепція поступу людства, вираз незламного оптимізму (“Гімн” (“Замість пролога” ). Поетична збірка “Зів’яле листя” : “Безмежнеє поле...”, “Ой ти, дівчино, з горіха зерня”, “Чого являєшся мені...”.  Місце любовної теми у творчості І.Франка. Життєві імпульси появи творів (автобіографічність). Широка емоційна гама почуттів ліричного героя, утвердження невмирущості людських почуттів, ідеалу кохання. Філософська і громадянська поезія. Змістовий зв’язок “Легенди про вічне життя” із поезією “Зів’ялого листя”. Драматизм людських стосунків, роздуми про доцільність безсмертя людини, взаємне кохання як критерій щастя, неможливість його досягнення. “Декадент” – поетичне кредо І.Франка. Вираження життєствердної позиції ліричного героя-митця. Вірш-заклик “Розвивайся ти, високий дубе...” – віра в майбутнє своєї нації. Поема “Мойсей” – одна з вершин творчості І.Франка. Проблематика твору: історичний шлях нації, визначна особистість як її провідник, пробудження національної свідомості, історичної пам’яті. Пролог до поеми—заповіт українському народові. ТЛ: філософська поезія, віршові розміри (повторення), терцини, гімн, сонет.		Вміти пояснювати багатозначність понять “вершини” і “низини” у назві збірки. Називати твори (цикли) з неї, ідеї яких видаються актуальними сьогодні. Аналізувати поезії, вміти визначити і пояснити символіку “Гімну”, вміти розкрити значення поняття “вічний революціонер”. Усвідомлення облагороджуючого впливу мистецтва на людину. Формування віри в людство (притаманна  І.Франкові). Утвердження переконання здійснення поступу не шляхом насилля, а розвитком духовності.  Вміти аналізувати поезії, визначати літературні і фольклорні начала, пояснити образи-символи. Вивчити напам’ять: 2 поезії (на вибір). Усвідомлення того, що любов – найвеличніше із людських почуттів, яке необхідно берегти.  Вміти пояснити використання біблійних мотивів і образів, умовність художнього світу легенд і притч. Сформулювати провідну думку “Легенди...” Характеризувати вірш “Декадент”, висловлювати власні роздуми про мету і сенс художньої творчості людини. Вміти визначити головну ідею вірша “Розвивайся...”,  розкрити символічний образ “дуба”, знайти фольклорні елементи у творі.  Вивчити напам’ять: 2 поезії (на вибір). Усвідомлення неуниклого драматизму людського життя. Усвідомлення того, що українці – представники народу, що “вгору йде”, що відкидає занепад у будь-якій формі. Вміти з’ясувати основну сюжетну лінію твору, визначати найнапруженіші фрагменти. Пояснити біблійну основу сюжету, його актуальність для епохи національно-визвольних рухів. Розкрити алегоричність образу Мойсея, передати зміст його сумнівів, роздумів і сформулювати резюме цих роздумів. Висловлювати власні міркування про майбутнє свого народу. Осмислення поняття нації як повноправного суб’єкта історії, безмежність перспективи поступу.	І. Труш, «Іван Франко», А. Базилевич, ілюстрації до творів І. Франка (образотворче мистецтво). Цикли любовної лірики в Овідія, Катулла, Данте, Ф. Петрарки, А. Міцкевича (зарубіжна література). Скульптура Мікеланджело “Мойсей” як поштовх до написання поеми. Опери «Мойсей» та «Назон» А. Тенберга, «Мойсей» (за І. Франком) М. Скорика. Повість «Авірон» Г. Хоткевича.
Проза І.Франка. Ідеї, проблеми прозової творчості. Місце у творчості повісті «Перехресні стежки». Художні шукання прозаїка. Франко і український модернізм. Новела “Сойчине крило” – жіноча доля в новітній інтерпретації. Образ героя-адресата – уособлення боротьби між “естетикою” і “живим чоловіком”. Гуманізм новели. Роль І.Франка у розвитку драматургії і театру. («Украдене щастя»). Значення творчості І.Франка, її актуальність. ТЛ: поняття про модернізм.		Вміти назвати основні прозові твори митця, схарактеризувати їхню тематику. Розглянути і прокоментувати композицію і сюжет новели “Сойчине крило”. Розкрити образ Марії, його неоднозначність. Характеризувати образ героя-адресата. Вміти визначити основний морально-етичний пафос новели та висловити власну оцінку твору. Мати загальне уявлення про драматургію І.Франка. Усвідомлення перемоги добра над злом, “великодушності над невдячністю”. Назвати коло тих художніх, філософських, історико-політичних проблем, актуальних і сьогодні, до яких долучився  видатний письменник. Виконання творчої роботи про життєве покликання людини. Шанобливе ставлення до творчості І.Франка – як до великого надбання українського народу. Усвідомлення внеску І.Франка у світову культуру, поступ.	Фільм «І. Франко»  М. Лебедєва.
Борис Грінченко “Каторжна” (огляд) Життя і різножанрова творчість. Багатогранність діяльності. Укладач 4-томного словника української мови, організатор і голова товариства “Просвіта”. Тематика поетичних творів. Грінченко-перекладач. І.Франко про Б.Грінченка: “робітника без одпочину” на культурно-освітній ниві. Майстер малої прози. Оповідання “Каторжна”. Утвердження прагнення людини до любові, добра. Психологізм твору. Дилогія про життя пореформеного села («Серед темної ночі», «Під тихими вербами»).	1	Знати і вміти розповісти про велику подвижницьку діяльність Б.Грінченка, тематику його ліричних та епічних творів. Розглядати  зміст оповідання “Каторжна”. Вміти визначити його основнуу думку, пояснити причини душевних страждань Докії. Вміти розкрити чинники формування її характеру. Пояснити причини неординарного вчинку головної героїні під час пожежі. Висловлювати власні міркування про діяльність Б.Грінченка. Усвідомлення важливої ролі наполегливості і працелюбності як вирішальних факторів на шляху до поставленої мети. Усвідомлення неприйняття зла, жорстокості, помсти у стосунках людей, переваги співчуття, доброзичливості, уваги до ближнього як необхідних моментів гарного спілкування.	Переклад Б.Грінченком творів Ф.Шіллера, Г.Гауптмана, М.Метерлінка, Г.Ібсена, Й.Гете, Г.Гейне, В.Гюго, Д.Дефо, О.Пушкіна та ін.
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 10-х років ХХ ст.   Домінуючі особистісні чинники у світогляді людини на рубежі віків. Посилення зв’язку з культурою Європи, активні націотворчі процеси. Основні риси українського модернізму (О. Кобилянська, М. Коцюбинський, В. Стефаник, Леся Українка, М. Вороний, В. Винниченко). Альманах «З-над хмар і з долин», угрупування «Молода муза» – зв'язок зі світовою літературою, «нова школа» у прозі, «нова» драма на рубежі століть.	(29) 1	Мати загальне уявлення про модерністські тенденції в українській літературі 10-х років ХХ ст. Вчитися знаходити необхідну інформацію в довідкових виданнях і користуватися нею.	Зарубіжна література початку ХХ ст.
Михайло Коцюбинський “Intermezzo”,  “Тіні забутих предків” Життя і творчість, гуманізм світогляду. Жанр новели у творчості М.Коцюбинського. Еволюція художньої свідомості: від просвітницьких орієнтацій і реалізму до модернізму. Значення стильового новаторства М.Коцюбинського для української літератури. Психологічна новела “Intermezzo” з жанровими ознаками “поезії у прозі”. Автобіографічна основа. Проблеми душевної рівноваги, повноцінного життя, специфіки творчого процесу. Психологічно переконливе розкриття внутрішнього стану людини. Символічні образи, ускладнена метафора. Поетика імпресіонізму.   Повість “Тіні забутих предків”. Трагічна доля Івана й Марічки як наслідок суперечності між мрією та дійсністю. Світ людини у зв’язку зі світом природи. Фольклорне тло твору. Образи й символи твору. Образи Івана та Марічки як втілення романтичної ідеї незнищенності кохання. ТЛ: новела, імпресіонізм.	5	Знати основні події життєвого і творчого шляху письменника. Вміти розпізнавати і характеризувати новелістичний твір. Мати уявлення про імпресіонізм у літературі та образотворчому мистецтві. Визначити проблематику “Intermezzo”, пояснити глибокий психологізм новели, особливості її композиції. Аналізувати імпресіоністичну поетику: роль пейзажу, звукових образів, світлотіні. Знайти і пояснити символічні образи, ускладнені метафори. Розкрити образотворчі засоби: внутрішній монолог, прийом контрасту. Знати зміст повісті “Тіні забутих предків”. Вміти пояснювати образи і символи твору, аналізувати образи Марічки та Івана, розкрити пантеїзм світобачення героїв, виражений через побут, звичаї, обряди, почуття, мораль. Вміти показати протиставлення реалій життя внутрішньому світові душевно багатих натур. Пояснити роль образу природи у творі. Схарактеризувати мовний колорит повісті. Усвідомлення гуманізму  як основи світоглядних переконань розвиненої особистості, оптимізму і життєствердження як важливих духовних  цінностей буття людини. Усвідомлення краси природи, її благотворного впливу на людину. Співчуття, співпереживання як важливі риси гуманістичних поглядів людини. Усвідомлювати красу глибокого почуття і деспотизм антигуманних звичаїв. Краса природи мальовничого куточка України – гуцульського краю. Краса і поезія глибокого почуття кохання.	Європейський літературний імпресіонізм (К.Гамсун, А.Чехов). Малярство художників-імпресіоністів П. Сезанна, К.Моне, К.Піссаро, О.Ренуара. Український імпресіонізм (М.Бурачек, “Овини”) (образотворче мистецтво). “Ромео і Джульєтта” В.Шекспіра. “Intermezzo” М. Скорика (музика).
Ольга Кобилянська “Земля” Життя і творчість. Формування світогляду письменниці (вплив європейської культури, українського феміністичного руху). Її проза – модель раннього українського модернізму. Жанрові особливості, провідні теми та ідеї. Краса вільної душі, аристократизм духу як провідні мотиви. “Земля” – психологічне трактування вічних проблем: людини і землі, злочину та кари на українському матеріалі. Модерністська проблема сакрально-містичного зв’язку людини із землею. Розкриття споконвічного прагнення селянина бути господарем на ній. Трагічна історія родини Федорчуків – новітня інтерпретація християнського мотиву братовбивства. Михайло і Сава – протилежні психологічні типи; Марійка та Івоніка – цінності народної моралі; Сава і Рахіра – духовна деградація. Трагедія шляхетної, чутливої душі в жорстоких обставинах тогочасного сільського життя (образ Анни). Глибокий психологізм і символізм твору як новаторство О.Кобилянської. ТЛ: взаємопроникнення літературних родів.	5	Знати основні віхи життєвого і творчого шляху О.Кобилянської.  Знати сюжет повісті “Земля”. Вміти визначати основні проблеми твору, характеризувати образи-персонажі у їхньому порівнянні (Михайло, Сава, Марійка, Івоніка, Анна, Рахіра, Петро та ін.). Вміти аналізувати соціальні та біологічні фактори характеротворення, виділяти елементи детективного сюжету, пояснювати символіку твору (образ землі). Вміти пояснити композиційно-характеротворчий принцип контрасту. Усвідомлення глибинної пов’язаності, шанобливого ставлення до землі, поваги до праці селянина. Усвідомлення неможливості для людини бути щасливою, досягнувши мети шляхом злочину. Осудження злочину як протиправної, ворожої для людини дії, як духовної деградації особистості.	Твори Ф.Ніцше, Ф.Шіллера, Й.-В.Гете, Г.Ібсена, Г.Гейне, К.Гамсуна, І.Тургенєва, Ф.Достоєвського, М.Метерлінка.
Василь Стефаник “Камінний хрест” Життя і творчість. Творча співдружність В.Стефаника з Л.Мартовичем і Марком Черемшиною (“покутська трійця”). Новаторство письменника. “Камінний хрест” – психологічне розкриття теми еміграції. Історична основа твору. Сюжетно-композиційні особливості. Трагічна подія – композиційний центр новел Стефаника. Драматизм конфлікту, емоційна загостреність зображуваного. Багатозначність символічних образів. Камінний хрест – уособлення долі людини. Ідея нерозривної єдності Івана Дідуха з полем, рідною землею. Останній танець Івана Дідуха перед від’їздом з села як символ трагізму і розпачу прощання з рідним краєм.   ТЛ: експресіонізм.	2	Знати основні віхи життєвого і творчого шляху письменника. Вміти прокоментувати зміст новели “Камінний хрест” як модерністського твору, пояснювати сюжетно-композиційні особливості, емоційно напружений драматизм ситуації. Схарактеризувати образ головного героя Івана Дідуха. Вміти розкрити історичну основу новели, пояснити багатозначність символіки камінного хреста, горба, прізвища головного героя. Виховання співчуття, співпереживання до драматичних напружених життєвих ситуацій. Усвідомлення того, що прагнення готовності допомогти є виявом  громадянської позиції людини.	Європейський експресіонізм (Ф.Кафка, М.Шагал, Г.Кайзер) (зарубіжна література). Еміграція українців за кордон наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. (історія України). Віршовий цикл «До Бразилії» І. Франка.
Леся Українка (Лариса Косач) “Contra spem spero!”, “І все-таки до тебе думка лине...”, “To be or not to be?..”, “І ти колись боролась, мов Ізраїль...”, “Хвиля”, “Стояла я і слухала весну…”, “Все- все покинуть, до тебе полинуть…”, “Уста говорять: “Він навіки згинув!..”, “Лісова пісня” Життєвий і творчий шлях. Роль родини, культурного оточення і самоосвіти у формуванні світобачення письменниці. Збірка поезій «На крилах пісень», її висока оцінка І. Франком. Основні цикли поезій. Неоромантизм як основа естетичної позиції Лесі Українки. Символічність, романтичні образи, образотворчий прийом контрасту (“Contra spem spero!”). “Contra spem spero!” як світоглядна декларація сильної вольової особистості. Громадянська лірика (“І все-таки до тебе думка лине...”, “І ти колись боролась, мов Ізраїль...”).Філософська лірика (“To be or not to be?..”). Пейзажна та інтимна лірика (“Стояла я і слухала весну…”, “Хвиля”, “Все-все покинуть, до тебе полинуть…”,  “Уста говорять: “Він навіки згинув!..”). Особливості поетичного стилю Лесі Українки. Драма-феєрія “Лісова пісня”. Фольклорно-міфологічна основа сюжету. Символічність образів Мавки і дядька Лева – уособлення духовності і краси. Мати Лукаша й Килина – антиподи головній героїні Мавці. Симбіоз високої духовності і буденного прагматизму в образі Лукаша. Природа і людина у творі. Неоромантичне утвердження духовно-естетичної сутності людини, її творчих можливостей. Конфлікт між буденним життям і високими пориваннями душі особистості, дійсністю і мрією. Почуття кохання Мавки й Лукаша як розквіт творчих сил людини. Художні особливості драми-феєрії. ТЛ: неоромантизм, драма-феєрія.	7	Знати основні віхи життєвого і творчого шляху письменниці. Вміти розкрити основні теми і мотиви віршів, схарактеризувати композиційні й ритмомелодичні особливості, образи-символи, алегоричні образи. Знайти біблійні мотиви і образи у вірші “І ти колись боролась, мов Ізраїль...”, пояснити їх. Вміти визначити основні проблеми, порушені в “Лісовій пісні”, розкрити фольклорну основу сюжету, схарактеризувати образи. Порівнювати образи Мавки й Килини.  Вміти показати на прикладах з тексту духовну бідність Килини й матері Лукаша, їхню  меркантильність, байдужість до краси, природи, мистецтва. Розкрити красу глибокого почуття, антигуманність меркантильності та користолюбства. Висловити власні судження про життя і творчість Лесі Українки. Виконання творчої роботи на літературно-публіцистичну тему. Вивчити напам’ять: “Contra spem spero!”. Виховання шани і поваги до життя-подвигу славетної українки. Усвідомлення духовної цінності неоромантичного світогляду. Розуміння того, що любити “слово у вірші” – могутній засіб впливу на духовність, інтелект людини. Розвиток естетичного смаку. Усвідомлення кохання як життєствердного почуття, творчої сили, що стимулює духовне піднесення, збагачення, розквіт людини. Вміти бачити переваги високої духовності над буденністю.	Поезія Г.Гейне. Типологічна спільність “Лісової пісні” із західно-європейською драмою (М.Метерлінк, Г.Гауптман). “Лісова пісня” Лесі Українки і “Тіні забутих предків” М.Коцюбинського. Музика П.Чайковського, Ф.Шопена, Т.Шумана, Л.Бетховена – улюблених композиторів Лесі Українки. Живопис І.Айвазовського, О.Мурашка, який любила Леся Українка.
Микола Вороний “Іванові Франкові”, “Блакитна Панна”,  “Інфанта” Життя і творчість, багатогранна діяльність. М.Вороний – “ідеолог” модернізації української літератури. Його творчість – перша декларація ідей і форм символізму.  Зміст і художні особливості поезії М.Вороного. Мотив необхідності для поета бути “цілим чоловіком” (“Іванові Франкові”). Єдність краси природи і мистецтва (“Блакитна Панна”). Узагальнено-ідеалізований жіночий образ як сюжетний центр вірша. Згадка про революцію як данина естетиці доби соціальних перетворень (“Інфанта”). ТЛ: символізм.	2	Знати основні віхи життєвого і творчого шляху М.Вороного. Вміти розпізнати символічний твір серед інших. Вміти характеризувати тематику і проблематику віршів М.Вороного, визначати їхні жанрові і ритмомелодичні особливості. Вміти вказати на художні ознаки символізму у творі. Розкрити неоромантичне звеличення краси природи у вірші “Блакитна Панна”. Передати власні почуття від вірша. Аналізувати поетику символізму у вірші “Інфанта”. Вивчити напам’ять: “Блакитна Панна”. Усвідомлення національної свідомості як важливого фактора громадянської позиції кожного. Цінування  краси поетичного слова, його здатності об’єднувати людей роздумами над вічними проблемами життя.	Вплив французького (Ш.Бодлер, А.Рембо, П.Верлен,) і російського (К.Бальмонт, О.Блок, В.Брюсов) символізму на творчість М.Вороного.
Олександр Олесь (О. Кандиба) “З журбою радість обнялась...”, “Чари ночі”, “О слово рідне! Орле скутий!..”,  “По дорозі в Казку” Життя і творчість, світоглядні переконання. Неоромантичні, символістські тенденції у творчості (“З журбою радість обнялась...”). Прагнення гармонії людини і природи (“Чари ночі”). Музичність, звукова виразність поезій. Майстерність у відтворенні настрою і почуття. Експресивне висловлювання патріотичних почуттів (“О слово рідне! Орле скутий!..”) Символізм драматичного етюда  “По дорозі в Казку”.  Дорога в казку – символ духовних поривань людини до кращого життя. Проблема вождя і маси. Лідер – духовно сильна особистість. Трагічна суперечність між духовністю, мрією і жорстокістю. ТЛ: драматичний етюд.	3	Знати основні події життєвого і творчого шляху письменника. Вміти визначати провідні мотиви поезій, пояснювати ритмомелодичні особливості, художні засоби (контраст, антитеза, символіка тощо). Вміти визначати поетичні жанри, проаналізувати образи. Вміти висловлювати власні судження з приводу художніх особливостей поезії митця. Знати зміст етюда  “По дорозі в Казку”. Вміти визначити його тему,  проблеми, розкрити власне розуміння образів-символів, зокрема символ дороги в Казку.  Сформулювати відповідь на питання: “Казка життя людства – вимисел чи реальність?”. Порівняти драматичний етюд “По дорозі в Казку” і поему “Мойсей” І.Франка. Вміти висловити власні міркування з приводу порушених у творі проблем (лідерства, шляхів успішного досягнення мети).  Вивчити напам’ять: одну з поезій (на вибір). Розуміння, що свобода і незалежність особистості є обов’язковою умовою творчості митця. Усвідомлення того, що любов до рідного краю – джерело творчої наснаги. Усвідомлення мрії  як прагнення людини жити краще, спонуки до активної діяльності. Осмислення благородства вчинків, які здійснюються заради щастя людей.	Шевченківські мотиви, біблійно-християнська символіка в поезії О.Олеся. Перегуки з творчістю Дж.Байрона, П.Б.Шеллі. “По дорозі в Казку” О. Олеся і “Мойсей” І. Франка. Перегуки з творчістю М.Метерлінка, Г.Гауптмана, Г.Ібсена, М. Горького (ранній період) (зарубіжна література). Ідеї філософії Ф.Ніцше.
Володимир Винниченко “Момент” Життя і творчість, громадська і політична діяльність. Прозові і драматичні твори. Мала проза: ідейно-стильові особливості збірки “Краса і сила”. Перший український науково-фантастичний роман “Сонячна машина”. Популярність Винниченка-драматурга на світовій сцені. Новела “Момент”. Поєднання в ній реалістичного змалювання дійсності і філософського підтексту (плинність життя, щастя людини, мить – частинка вічності тощо). Образ Панни --  втілення ідеї вічної жіночності, краси. Імпресіонізм новели. Значення літературно-художньої спадщини В.Винниченка. ТЛ: неореалізм, психологічна драма.	4	Знати основні моменти життєвого і творчого шляху письменника, про його громадську та політичну діяльність. Знати зміст, тематику й проблематику новели “Момент”. Вміти розкрити філософський підтекст новели. Схарактеризувати образ Панни, роль героя-оповідача. Вміти аргументовано передати власні роздуми, судження про миттєве і вічне, сенс життя, щастя людини. Вміти розкрити імпресіоністичну поетику твору. Висловлювати свої судження про актуальність для нашого часу порушених письменником проблем, аргументувати їх прикладами з тексту. Вміти означити місце В.Винниченка в українській та світовій літературах. Працювати з допоміжними літературно-критичними статтями, користуватися довідниками і словниками. Усвідомлення  художнього слова як увічненого для поколінь досвіду життя людини, її думок, переживань, театру як школи виховання почуттів.	Науково-фантастичний роман у світовій літературі (О.Толстой, Г.Уеллс, Р.Бредбері, С.Лем) і “Сонячна машина”. Західноєвропейський і російський модернізм (Г.Ібсен, М.Метерлінк, Г.Гауптман, А.Чехов) (зарубіжна література).
Література рідного краю Ознайомлення з художніми творами митців рідного краю (відповідно до вікових зацікавлень десятикласників).	2	Вміти самостійно характеризувати твори письменників-земляків, висловлювати свої судження про них. Самостійно готувати реферати про їхню творчість, виголошувати доповіді.
Урок-підсумок Бесіда про вивчені твори української літератури.	1	Вміти характеризувати вивчений період української літератури з точки зору ідейно-художніх особливостей найпоказовіших творів, висловлювати власні судження про них. Вміти пояснювати їхню актуальність для нашого часу.

Д л я  д о д а т к о в о г о  (самостійного) ч и т а н н я:

І.Нечуй-Левицький. “Дві московки”, “Микола Джеря”, “Хмари”, “Над Чорним морем”.

Панас Мирний. “Лихі люди”, “Повія”.

І.Карпенко-Карий. “Хазяїн”, «Сава Чали», «Наймичка» .

Б.Грінченко. Оповідання.

М.Старицький. Поезії, “Молодість Мазепи”, “Кармелюк”, “Богдан Хмельницький”,  «Талан».

І.Франко. “Перехресні стежки”, “Терен у нозі”.

М.Коцюбинський. “Сміх”, “Сон”, “Дебют”, “Хвала життю”, “На острові”, “Під мінаретами”.

О.Кобилянська. “Людина”, “Царівна”, “Некультурна”, “Valse melancolique”, “Битва”, “У неділю рано зілля копала”.

В.Стефаник. “Новина”, “Марія”, “Катруся”, “Святий вечір”.

Леся Українка. Поезії, “Кассандра”, “Одержима”, “Бояриня”.

М.Вороний. Поезії.

О.Олесь. Поезії.

В.Винниченко.  “Раб краси”, “Чорна Пантера і Білий Ведмідь”, “Сонячна машина”, “Записки кирпатого Мефістофеля”.

Я.Щоголев. Поезії.

В.Самійленко. Поезії.

О.Маковей. Оповідання.

П.Карманський. Поезії.

В.Пачовський. Поезії.

С.Васильченко. “Талант”.

С.Черкасенко. “Казка старого млина”.

Г.Хоткевич. “Авірон”, “Камінна душа”.

Р.Горак. “Тричі мені являлася любов”.

Р.Іваничук. “Шрами на скалі”.

Н.Бічуя. “Біла вілла”.

М. Олійник. «Дочка Прометея».

В. Суходольський. «Народна артистка».

11 клас

Усього – 70 год. На тиждень – 2 год.

Текстуальне вивчення – 62 год.

Розвиток мовлення – 4 год.

Позакласне читання – 2 год.

Резервний час – 2 год.

Зміст навчального матеріалу	Год.	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів	Додатки: Мистецький контекст. Міжпредметні зв’язки
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 1920-1930 рр. ВСТУП Складні суспільно-історичні умови розвитку української літератури ХХ ст., основні стильові напрями (модернізм, cоцреалізм, постмодернізм). Українська література ХХ ст. як новий етап в історії національної культури. Актуалізація проблем: митець і влада, свобода творчості. Стильове  розмаїття мистецтва 1920-х років. Поняття “розстріляне відродження”, домінування соцреалістичної естетики в19 30-ті роки. ТЛ: “розстріляне відродження”.	1	Знати про історичні та суспільні умови розвитку літератури в ХХ ст., основні напрями, стильове розмаїття мистецтва 1920-х років. Пригадати імена і  твори письменників ХХ ст., що вивчалися раніше. Вміти користуватися довідковими виданнями і словниками. Називати основні літературні організації, угруповання 1920-х років.  Знати і вміти розповідати про масові репресії письменників в 1930-ті роки, втручання влади в мистецький процес. Вміти пояснювати поняття “розстріляного відродження”. Розвиток допитливості, вміння шукати необхідну інформацію.	Український живопис 1910-1930-х років. Зарубіжна література цього періоду.
ПОЕЗІЯ Провідна роль поезії у 20-ті роки. Потужне ліричне самовираження, емоційне переживання пореволюційної епохи, її духовних катаклізмів.   Павло Тичина “Арфами, арфами...”, “О панно Інно...”, “Ви знаєте, як липа шелестить...”, “Одчиняйте двері…”, “Пам’яті тридцяти” Найбільший модерніст 20-х років. Звернення до “вічних” тем, культура віршування, потужне ліричне “Я” як символ нової людини, життєствердний пафос, поєднання тенденцій символізму, неоромантизму, експресіонізму, імпресіонізму. Феномен “кларнетизму”. Наскрізна оптимістична тональність, життєствердна настроєвість (зб. «Сонячні кларнети»). Художнє відтворення національно-визвольного пробудження народу, уславлення борців за вільну Україну (“Пам’яті тридцяти”). ТЛ: вітаїстичність, експресіонізм, кларнетизм.	2	Розуміти основні тенденції української поезії 1920-х років, її “вітаїстичність”, вміти це пояснити. Називати провідних поетів 1920-х років. Розвивати навички аналізу ліричних творів. Знати і вміти розповідати  про трагізм творчої долі П.Тичини. Називати його ранні збірки. Характеризувати основні мотиви і стильові тенденції ранньої творчості. Розвивати навички аналізу поезій, виділення основних мотивів, особливих ознак індивідуального стилю. Вміти давати власну оцінку творчості П.Тичини. Вивчити напам’ять: “Арфами, арфами...”, “О панно Інно...” Розвиток естетичного смаку, культури образного бачення. Осмислення зв’язку внутрішньої свободи митця з процесом його творчості.	Творчість поетів Ш.Бодлера, Т.С.Еліота, Р.М. Рільке, П.Верлена, А.Рембо;  художників М.Жука, А.Петрицького, В. і Ф. Кричевських та ін. Малярські роботи П.Тичини, музика в його житті. Музика Б.Фільца, М.Вериківського, П.Синиці, Г.Ляшенка та ін. на слова П.Тичини.
Літературний авангард  (Михайль Семенко) Авангардні тенденції в українській поезії 1920-х років. Поет-футурист, сміливий експериментатор, впроваджувач Урбаністичні мотиви його лірики, їхня змістова новизна, деструкція класичної форми (“Бажання”,  “Місто”, “Запрошення”) ТЛ: авангард,  футуризм, деструкція.	1	Розуміти авангардні експерименти поезії 1920-х років, їхній новаторський, пошуковий характер, уміти розповідати про це. Шліфувати вміння виразно й усвідомлено читати вірші, виокремлювати основні мотиви, головну думку, характеризувати настрій, ритм. Пояснити розуміння термінів “авангард”, “футуризм”, «деструкція», значення творчості М.Семенка для розвитку української поезії. Розвиток пошукових, експериментаторських здібностей.	Український малярський футуро-авангард. О.Архипенко, “Карусель П’єро”. Італійський і російський поетичний  футуризм. М.Семенко – скрипаль.
Київські «неокласики». Микола Зеров («Київ − традиція»), Максим Рильський (“Молюсь і вірю...”, “Солодкий світ!..”) Група київських “неокласиків». Їхнє творче кредо, орієнтація на традицію, класичну форму вірша. Приналежність до групи М. Зерова, М. Р ильського. Різногранний творчий шлях митців. Філософічність, афористичність їхньої лірики. Мотиви пошуків душевної рівноваги, краси в житті та в душі, вітаїзм, сповідальність. ТЛ: філософічність, сонет.	2	Знати про групу і творчість київських “неокласиків”. Основне з творчих біографій М. Зерова й М.Рильського. Розвивати вміння виразно й усвідомлено читати, аналізувати поезії. Розвивати навички визначення основних ознак індивідуального почерку, провідних мотивів і настроїв. Вміти пояснювати смислову і настроєву значущість деталі, образу. Висловлювати власні думки з приводу  поетичної майстерності, філософічності поетичного самовираження М. Зерова й М. Рильського. Вивчити напам’ять: одну з поезій (на вибір). Розвиток відчуття естетики поетичного образу, урівноваженості і філософської самозаглибленості при зіткненні з життєвими проблемами.	Традиція Ш.Бодлера, А.Рембо, П.Верлена.
Євген Плужник “Для вас, історики майбутні...”, Вчись у природи творчого спокою...”, “Ніч... а човен – як срібний птах!..”, “Річний пісок...” Один із провідних поетів “розстріляного відродження”. “Громадянський інтим”, сповідальність, ліричність, філософічність лірики. Урівноваженість душевного стану ліричного героя, мотив туги за минущістю краси, гармонією світу і людини, мить і вічність у чуттєвому вираженні. ТЛ: поглиблення поняття про ліричного героя.	2	Знати творчу біографію Є.Плужника, про його основні твори. Розповідати про поета, його трагічну долю. Аналізувати вірші, виділяти основні мотиви, настрої, визначати роль у них метафори та інших художніх засобів. Вміти порівнювати його поезії з поезіями М.Рильського, П.Тичини, визначати спільне і відмінне. Обмірковувати і висловлювати власні судження з приводу втрати душевної гармонії та способів її повернення. Вивчити напам’ять: одну з поезій (на вибір). Усвідомлення зовнішнього спокою, урівноваженості як ознак душевного стоїцизму,  опірності неприйнятливим життєвим обставинам. Розвиток уміння сприймати явища, події у зіставленні, порівнювати їх.	Герметична поезія В.Свідзінського. Імпресіонізм в українському живописі 20-х років (П.Нілус, Д.Бурлюк, М.Бурачек, О.Мурашко та ін.) (образотворче мистецтво).
ПРОЗА Жанрово-стильове розмаїття. Нові теми, проблеми.  Часткова ідеологічна заангажованість, її експериментаторські модерністичні пошуки, опертя на національну і європейську традиції. Зв’язок із поезією. Микола Хвильовий (М. Фітільов) “Я (Романтика)” Життєвий і творчий шлях. Провідна роль  у літературному житті 1920-х рр. Романтичність світобачення. Участь у ВАПЛІТЕ, у проведенні дискусії 1925-1928 рр. Тематичне і стильове розмаїття його прози.  “Я (Романтика)”—новела про добро і зло в житті та в душі. Проблема внутрішнього роздвоєння людини між гуманізмом і обов’язком.	2	Знати про розвиток української прози 20-х років, її представників. Розповідати  біографію М.Хвильового,  про його провідну роль у літературному житті 1920-х років. Розглядати зміст творів, вміти аналізувати їх. Визначати стильові особливості, проблеми. Пояснювати присвяту до новели, символічність образу матері, проблему вибору героя. Вміти визначати жанр твору, відрізняти реальне і уявне в ньому, характеризувати образ ліричного “Я”. Усвідомлення переваги гуманізму над будь-якими ідеологіями, складності морально-етичного вибору, вміння передбачити його наслідки.	Типологічний зв’язок та вплив прози К.Гамсуна, М.Пруста, С.Пшибишевського. Вплив Ф.Достоєвського, А.Бєлого, Б.Пільняка, Максима Горького, французького модернізму на М.Хвильового (зарубіжна література).
Григорій Косинка (Г. Стрілець) “В житах” Трагічна доля митця. Змалювання строкатої картини життя крізь призму долі й душі людини. Перевага імпресіонізму в стильовій палітрі. “В житах” -- зупинена  мить, пошуки порушеної гармонії. Вітаїстичний пафос, імпресіоністична настроєвість. ТЛ: поглиблення поняття про імпресіонізм.	2	Знати творчу біографію прозаїка.  Розуміти позаідеологічність його творів, психологізм художньої деталі. Розвивати вміння переказувати сюжет новели, коментувати її зміст, визначати основні мотиви, коментувати показ переваги загальнолюдського над класово-ідеологічним. Вміти виокремлювати й коментувати зорові й слухові образи, художні деталі. Прагнення гармонії душі і світу. Розуміння великої сили синівських почуттів.	Традиція В.Стефаника, В.Винниченка. Вплив К.Гамсуна. Український малярський імпресіонізм 1920-х років (М.Бурачек, О.Мурашко та ін.).
Юрій Яновський “Подвійне коло”, “Дитинство”, “Шаланда в морі” (з роману “Вершники”)   Творча біографія митця. Романтичність світовідчуття і стилю в ранній творчості. Роман у новелах “Вершники” як «реабілітаційний двійник» «Чотирьох шабель». Умовність зображення (“Подвійне коло”), ідея протиставлення загальнолюдських вартостей класовим. Проблема розпаду роду, родини як трагедія народу. Ідея нетлінної вартості національних основ буття, спадковості поколінь, духовної пам’яті (“Дитинство”). Утвердження високих загальнолюдських ідеалів вірності й кохання, відданості громадянському обов’язку (“Шаланда в морі”). ТЛ: роман у новелах, художній час і простір, умовність зображення.	3	Знати творчу біографію письменника, про його найосновніші твори, про Ю.Яновського. Знати зміст творів, переказувати окремі епізоди. Розвивати навички аналізу текстів. Шліфувати вміння пояснювати художні засоби (відшукувати реалістичне й умовне зображення, елементи фольклору, поетичні прийоми в епічному описі), “відкритість” фіналу (новели). Виокремлювати епізоди й художні деталі як втілення національних атрибутів. Висловлювати своє ставлення до проблеми збереження своїх коренів, небезпеки їхньої втрати. Усвідомлення важливості збереження родових, родинних зв’язків, духовного опертя на вселюдські, гуманістичні  цінності.	Ю.Яновський і М.Хвильовий. Вплив європейського неоромантизму (Р.Кіплінг, Джек Лондон, Дж.Конрад) (зарубіжна література). Типологічна спорідненість із поетикою українського народного епосу.
Валер’ян Підмогильний “Місто” Автор інтелектуально-психологічної прози, перекладач. Світовий мотив підкорення людиною міста, самоутвердження, інтерпретовані на національному матеріалі. Зображення  “цілісної” людини: в єдності біологічного, духовного, соціального. ТЛ: екзистенціалізм, маргінальність, психологізм, іронія.	3	Знати найосновніші події творчої  біографії, про трагічну загибель митця. Розуміти вплив цивілізаційних процесів на людину, психологічну мотивацію вчинків Степана Радченка та інших дійових осіб, іронічність авторської оповіді. Характеризувати маргінальний образ українського інтелігента. Вміти аналізувати світоглядну і психологічну еволюцію його характеру, пояснювати роль жіночих образів у романі. Висловлювати власну думку про способи самоствердження людини. Усвідомлення моральних, психологічних аспектів самоствердження людини.	Вплив А.Франса, Г.Флобера, Гі де Мопассана, Оноре де Бальзака (зарубіжна література). Філософія Ф.Ніцше, А.Шопенгауера, С.К’єркегора.
Остап Вишня (Павло Губенко) “Моя автобіографія”, “Сом”, “Як варити і їсти суп із дикої качки” Трагічна творча доля українського гумориста, велика популярність і значення його усмішок у 1920-ті роки. Оптимізм, любов до природи, людини, м’який гумор як риси індивідуального почерку Остапа Вишні. ТЛ: усмішка.	2	Розуміти, що гумор – одна з провідних рис характеру українців. Знати про гумористичну, сатирично-викривальну традицію української літератури (фольклор, С.Руданський, Л.Глібов, І.Нечуй-Левицький, І.Карпенко-Карий, В.Самійленко). Вміти аналізувати усмішки, художні засоби (портрет, пейзаж, засоби характеротворення, використання народних прикмет, прислів’їв, приказок). Порівнювати мисливські усмішки з пейзажними описами в інших творах. Виконання творчої роботи з вираженням власної оцінки прозового твору. Усвідомлення оптимістичної ролі гумору в житті людини. Розвиток самокритичності, спроможності проводити доречні аналогії.	«Записки мисливця» І.Тургенєва.
ДРАМАТУРГІЯ Розвиток національного театру (“Березіль” Леся Курбаса, Харківський театр ім. І.Франка), драматургії 1920−1930 рр. (від ідеологічних агіток до психологічної драми). П’єси В.Винниченка, М.Куліша, І.Дніпровського, І.Кочерги, Я.Мамонтова  на перетині традицій “корифеїв”, зарубіжної класики і модерної драматургії.   Микола Куліш “Мина Мазайло” Життєвий і творчий шлях митця. Зв'язок із театром Л.Курбаса. Національний матеріал і вселюдські, «вічні» мотиви та проблеми у п’єсах . Сатирична комедія  «Мина Мазайло». Особливості сюжету. Розвінчання національного нігілізму, духовної обмеженості на матеріалі українізації (Мина, Мокій, дядько Тарас, тьотя Мотя). Сатиричне викриття бездуховності обивателів, що зрікаються своєї мови, культури, родового коріння. Драматургічна майстерність автора  у створенні комічних характерів і ситуацій, у побудові діалогів та ремарок, у мовній характеристиці героїв. Сценічне втілення. Актуальність п’єси у наш час.   ТЛ: сатирична комедія.	3	Розуміти особливості розвитку драматургії й театру 1920-х років. Вміти розповісти про це. Вміти орієнтуватися в допоміжних матеріалах з історії культури. Вміти проводити аналогії з іншими явищами культури. Знати і вміти розповісти творчу біографію драматурга, про його зв’язок з театром Леся Курбаса. Знати і розуміти зміст п’єси. Розуміти умовність  у ній часу і місця дії. Аналізувати п’єсу, визначати і коментувати проблеми, порушені в ній, характеризувати образи дійових осіб, засоби створення комічних ситуацій.  Обговорювати актуальність проблем, порушених у п’єсах М. Куліша. Розвиток гнучкості і логічності мислення, застосування відомостей, одержаних раніше. Усвідомлення своєї приналежності до рідного народу, свого родоводу.	Національний і зарубіжний театр 20-30-х років. Спорідненість із драматургією Г.Ібсена, Б.Шоу, Б.Брехта (зарубіжна література).
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ. Література в Західній Україні (до 1939 р.) (огляд) Автономність, відкритість зарубіжним традиціям і новітнім процесам, високий розвиток літератури в Західній Україні до 1939 р. Яскраве поетичне гроно: Б.-І.Антонич, С.Гординський, Ю.Липа. Проза В. Стефаника, О.Кобилянської, І.Вільде, О.Турянського. Історична проза Б.Лепкого, Ю.Опільського, Катрі Гриневичевої.  Богдан-Ігор Антонич “Автопортрет”, “Вишні”, “Зелена євангелія”, “Дороги”, “Різдво” Життя і творчість. Аполітичність, наскрізна життєствердність, метафоричність і міфологізм поезій. Лемківська конкретика як джерело образних асоціацій. Поєднання язичницьких мотивів із християнськими; міфологічність образу, екзотика лемківського краю в контексті вселюдських мотивів. ТЛ: міфологізм, асоцітивність. Осип Турянський “Поза межами болю” Коротко про письменника. Історичний матеріал Першої світової війни як предмет художнього узагальнення. Поема у прозі, що хвилює, єднає людські серця, звільняє і просвітлює душу. Умовність зображення (події поза конкретним часом і простором). Загальнолюдські мотиви і гуманістичні цінності. Біологічні інстинкти і духовна воля до життя. Ідея перемоги духа над матерією. Гуманістичний, життєствердний пафос поеми у прозі, його вселюдська значимість і всеохопність. ТЛ: поема у прозі.	2 2	Мати загальне уявлення про розвиток української літератури в Західній Україні до 1939 р., називати її основних представників. Розвиток і закріплення навичок творчого використання довідкових матеріалів, словників для поглиблення знань з певної теми. Знати, вміти розповісти про творчий шлях митця. Розвиток уміння давати загальну характеристику творчості. Виразно і усвідомлено читати поезії. Шліфувати вміння визначати головні мотиви, ідеї, коментувати їх, давати власну оцінку. Пояснювати роль народнопісенних тропів у “Вишнях”, специфіку пейзажу, символіку образів (“Дороги”). Вивчити напам’ять 2 вірші (на вибір). Розвиток уміння знаходити необхідну інформацію, порівнювати і співставляти різні явища, сприймати і розуміти естетику образного слова, його значення для розвитку загального естетичного смаку, естетичної розвиненості людини. Усвідомлення європейської єдності естетичних цінностей із морально-етичними. Розуміти і вміти пояснити умовність зображення, створення іншої, художньої реальності на конкретному матеріалі. Розглядати ідейно-художній зміст окремих фрагментів твору, вміти коментувати їх. Вміти виділяти основні ідеї. Пояснювати особливість і роль композиції, пейзажу,  інших художніх засобів для втілення головних думок. Осмислювати вартість мистецтва, грошей, почуттів людини тощо, спираючись на текст, висловлювати власні міркування, проводячи аналогії з сучасним життям. Усвідомлення важливої переваги в житті духовного над матеріальним. Розвиток вміння пізнавати і розуміти справжню вартість речей, явищ, почуттів.	Західна Україна до 1939 року (історія України). Традиції В.Вітмена, Р.Тагора, Р.-М.Рільке. Творчість раннього П.Тичини. Дж.Лондон, “Воля до життя” ; Е.Хемінгуей, “Старий і море” (зарубіжна література).
ЕМІГРАЦІЙНА ЛІТЕРАТУРА   (огляд) “Празька поетична школа” української поезії та її представники. Євген Маланюк “Під чужим небом”,  “Стилет чи стилос?..” Коротко про митця. Художнє осмислення трагічної історії України, ностальгічні мотиви, філософічність поезій. Вірші про призначення поета і поезії. Символічні образи. Проза У.Самчука, Т.Осьмачки, Д.Гуменної, Наталени Королевої. І. Багряний «Тигролови» Основні віхи життя й творчості митця. «Тигролови» як український пригодницький роман. Проблема свободи й боротьби за своє визволення. Жанрові особливості.	2 2	Знати і вміти розповісти про історичні умови і функціонування української літератури за кордоном, про “празьку школу” української поезії та її представників. Розповідати про Є.Маланюка як одного з “пражан”, аналізувати його поезію, визначати її основні ідеї, мотиви, пояснювати їх. Характеризувати образ України. Пояснювати зміст образів-символів. Шліфувати вміння висловлювати власні міркування. Виховання патріотичних почуттів, які проявляються на відстані, усвідомлення їхньої щирості і безпосередності. Знати основні віхи життя письменника, про його твори. Вміти коментувати зміст роману, визначати його жанрові особливості, характеризувати образи. Висловлювати своє ставлення до основних проблем, порушених у творі. Усвідомлення значення свободи для духовного розвитку людини.. Усвідомлення активної життєвої позиції як вияву європейськості.	Еміграція українців за кордон в 1920-1940 рр. (історія України).
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 1940−1950 рр. Участь українських письменників у Другій світовій війні. Активізація патріотичної тематики, героїчного пафосу, посилення філософічності в літературі цього періоду. Засилля соцреалізму в мистецтві повоєнного періоду.   Олександр Довженко “Україна в огні”, «Зачарована Десна» Відомий у світі кінорежисер, засновник поетичного кіно. Романтичне світобачення. Соцреалістичний канон і новаторський естетичний пошук. Національні та загальнолюдські проблеми. Поєднання лірико-романтичного, виражального начала з публіцистикою, доля народу крізь призму авторського бачення і оцінки (“Україна в огні”). Історія написання «Зачарованої Десни», автобіографічна основа, сповідальність оповіді.Поєднання минулого і сучасного. Два ліричні герої: малий Сашко і зріла людина. Морально-етичні проблеми, порушені в кіноповісті. ТЛ: кіноповість, публіцистичність.	3	Знати про літературу воєнного і повоєнного періоду, про трагічну загибель національних героїв О.Ольжича і О.Телігу. Користуватися довідковими виданнями, енциклопедіями. Розвиток уміння знаходити необхідну інформацію і творчо, компетентно її використовувати. Знати творчу біографію митця, розуміти її трагізм. Знати тексти  творів, розуміти особливості жанру кіноповісті, специфіку публіцистичного тексту. Вміти розповідати про Довженка-кінорежисера, основні події його творчого життя. Переказувати історію написання та опублікування “України в огні”. Вдумливо читати текст, коментувати найосновніші фрагменти, публіцистичні відступи. Шліфувати вміння виовкемлювати провідні мотиви, проблеми, обговорювати їх з позицій сьогодення, дискутувати про їхню актуальність. Коментувати текст «Зачарованої Десни», визначати основні теми й мотиви, характеризувати образи-персонажі. Вміти пояснити роль пейзажу та засобів індивідуалізації героїв. Висловлювати власні міркування про творчу спадщину митця. Розвиток уміння сприймати життєві явища, події, людей у контексті загальнолюдських понять і цінностей, розуміти взаємозв’язок конкретного із загальним..	Події Другої світової війни на території України (історія України).  Друга світова війна в зарубіжній і українській літературі (Г.Белль, О.Твардовський, Г.Тютюнник та ін.). Автопортрет О. Довженка періоду війни (образотворче мистецтво).
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА другої половини ХХ – початку ХХІ ст. ВСТУП Українська література у другій половині ХХ ст.  Спроба подолати канони соцреалізму. “Закулісний” розвиток модернізму, опозиційні прояви різних стильових тенденцій.  Явище “шістдесятництва”, нью-йоркська група, постшістдесятники, українська “химерна проза”. Пошукове розмаїття сучасної літератури. Тенденції постмодернізму. ТЛ: соцреалізм, модернізм (повторення) і постмодернізм.	1	Знати і розуміти найголовніші тенденції розвитку української літератури в другій половині ХХ – початку ХХІ ст. Вміти користуватися довідковою інформацією, словниками тощо. Вміння робити узагальнюючі висновки на основі зібраної інформації.	Україна у другій половині ХХ ст. (історія України).
. ПОЕТИ-ШІСТДЕСЯТНИКИ Нова хвиля відродження української літератури на початку 60-х років. “Шістдесятництво” як явище культурологічне і соціальне. Його зв’язок із дисидентським рухом. Ідейно-стильове розмаїття, тематична і формотворча новизна.   Василь Симоненко “Задивляюсь у твої зіниці…”, «Я…» Творча біографія митця  (“витязь молодої української поезії”). Традиційність його лірики. Образ України, громадянський вибір поета. Мотив самоствердження людини у складному сучасному світі, її самодостатність і самоцінність (“Я...”). ТЛ: віршові розміри (повторення).   Дмитро Павличко “Два кольори” Основні відомості про поета, перекладача. Громадянські мотиви лірики. Образно-притчевий зріз часу, історії народу, проблеми нації, окремої людини. Пісня «Два кольори», яка стала народною.           Іван Драч “Балада про соняшник”  Невтомний шукач нового змісту і нової форми в поезії. Переосмислення жанру балади. “Балада про соняшник” – поетичний роздум про суть мистецтва, процес творчості. Символічність образу соняшника, сонця. ТЛ: балада (повторення) Микола Вінграновський “Сеньйорито акаціє, добрий вечір...” Коротко про поета, прозаїка, кіномитця. Учень О.Довженка. Вселюдські, національні мотиви крізь призму “інтимного самозосередження”. Вируюча пристрасть, несподівана асоціативність, буйна фантазія, образна деталь поезії. Інтимна лірика митця. Збірка інтимної лірики “Цю жінку я люблю”.	4	Розуміти зв’язок українського дисидентського руху з явищем “шістдесятництва”. Вміти з’ясовувати зв’язок світогляду із творчістю. Називати поетів-шістдесятників. Вміти давати загальну характеристику їхньої творчості. Користуватися додатковою літературою. Розповідати про В. Симоненка. Пригадати його твори, вивчені раніше. Характеризувати стильові особливості поезії, визначати і вміти прокоментувати  основні мотиви. Дискутувати про патріотичні, громадянські мотиви, порушені у творі.  Вивчити напам’ять: одну з поезій (на вибір). Формування власної думки про порушені у творах мотиви, проблеми. Формування життєвої позиції. Розвиток уміння її відстоювати. Шліфування навичок аргументованого, толерантного ведення дискусії . Знати найосновніші відомості про митця, вміти про них узагальнено розповісти. Характеризувати основні мотиви його лірики. Вміти виокремити найактуальніші з них, пояснити свій вибір. Пояснити популярність пісенної лірики поета. Вивчити напам’ять: «Два кольори». Розвиток естетичного смаку, відчуття краси форми і змістової глибини поетичного образу. Формування національної свідомості громадянина України. Знати основні відомості про творчість поета. Згадати основні ознаки жанру балади, вміти порівняти її класичний взірець із баладою І.Драча. Шліфувати вміння аналізу поетичного твору. Пояснювати власне розуміння образів-символів поезій. Усвідомлення філософських категорій доброти, широти світогляду і світосприйняття, моральних переваг творчої, душевно щедрої людини. Знати найосновніші відомості про творчу спадщину митця. Вміти схарактеризувати ідейно-стильові особливості його поезій. Виділяти і пояснювати засоби поетичної мови, визначати віршовий розмір. Відшукувати образну деталь, пояснювати її роль. Висловлювати власне ставлення до розглянутої поезії. Вивчити напам’ять вірш. Усвідомлення специфіки ліричного самовираження творчою людиною, великого значення почуття любові в житті людини. Розвиток  асоціативного мислення.	Дисидентський рух 1960-х років (історія України). Композитори Л.Грабовський, В.Губа, В.Сильвестров; художники А.Горська, О.Заливаха, Л.Семикіна, Г.Севрук, В.Зарецький, І. Марчук, актори І.Миколайчук, Б.Ступка, Л.Кадирова; режисери С. Параджанов, Л.Танюк, К.Муратова, Л.Осика, М.Ільєнко. Живопис і музика М.Чурльоніса. Пісні О.Білаша, З.Слободян, Л. Дичко та ін. на слова Д.Павличка (музичне мистецтво). Західноєвропейський модернізм (зарубіжна література).
Ліна Костенко “Страшні слова, коли вони мовчать…”, “Українське альфреско”, “Хай буде легко. Дотиком пера…”, «Я вранці голос горлиці люблю…»,, “Недумано, негадано…”, “Маруся Чурай” Творчий шлях. Особливості індивідуального стилю (філософічність, історизм мислення, традиційність, інтелектуалізм, публіцистичність). “Страшні слова, коли вони мовчать” – ліричний роздум про значення слова в житті людини, суть мистецтва. “Вічні” українські фольклорні типи, новітнє переосмислення традиційної ситуації, образи-архетипи як атрибути української свідомості (“Українське альфреско”). Інтимна лірика як спонука до роздумів про суть кохання. Її сповідальність. Пейзажна і філософська лірика. Історико-фольклорна основа  історичного роману у віршах “Маруся Чурай”. Духовне життя нації крізь призму нещасливого кохання. Центральні проблеми: митець і суспільство, індивідуальна свобода людини. ТЛ: роман у віршах, образи-архетипи.	4	Знати про життя і твори Ліни Костенко. Вміти схарактеризувати її у порівнянні з іншими поетами. Закріплювати навички аналізу ліричного твору, його образної системи, художніх засобів – аналізуючи твори поетеси, виділяючи в них провідні мотиви. Вміти визначати жанр “Марусі Чурай”, історично-фольклорну основу твору. Коментувати особливості сюжету, композиції. Словесно створювати образний портрет Марусі. Порівнювати цей образ з іншими, спираючись на приклади з тексту. Висловлювати своє ставлення до вчинків героїні, її морального вибору. Виконувати творчу роботу з вираженням власного ставлення до поезії. Вивчити напам’ять: один вірш, уривок з роману «Маруся Чурай» (на вибір). Виховання почуття відповідальності за вчинки, усвідомлення права на власний моральний вибір. Розвиток духовних якостей.	Музика З.Слободян, О.Богомолець на слова Л.Костенко. Доба козаччини, Хмельниччини (історія України). Пісні Марусі Чурай (повторення вивченого в попередніх класах).
Василь Стус “Мені зоря сіяла  нині вранці…”,  “Крізь сотні сумнівів я йду до тебе…”, “Господи, гніву пречистого...”, “О земле втрачена, явися…”, “Як добре те, що смерті не боюсь я…” Поет як символ незламного духу, збереження людської гідності. Загальний огляд творчості. Узагальнені образи крізь призму індивідуальної долі. Основні тематично-проблемні лінії: душа людини “перед вічністю високого неба” (відчуження від світу, проблема вибору, стан трагічної самотності і активної дії, формування себе); атмосфера розтлінного духу тоталітарної системи; Україна-мрія і Україна знищена, скорена. Поезія Стуса – зразок “стоїчної” поезії у світовій ліриці. ТЛ: метафора (поглиблено).	2	Знати трагічну долю поета. Вміти схарактеризувати його творчість: визначати провідні мотиви, ідеї, аналізувати образи-символи. Шліфувати навички порівняльного аналізу (розглянути образ України у В.Симоненка і В.Стуса). Самостійно аналізувати вірші поета, висловлювати власні роздуми з приводу порушених у них проблем. Вивчити напам’ять: “Мені зоря сіяла нині вранці” або “Як добре те, що смерті не боюсь я” (на вибір). Виховання рис “стоїцизму”, активної життєвої позиції. Усвідомлення понять честі, людської гідності, мужності, сили духу на прикладі життя В.Стуса.	Поезія Р.-М.Рільке, Т.Еліота, Г.Лорки, Б.Пастернака, М.Цвєтаєвої (зарубіжна література).
ПРОЗА другої половини ХХ ст. Інтенсивний розвиток української прози (твори В.Дрозда, Є.Гуцала, В.Шевчука, Гр.Тютюнника, А. Дімарова,  О.Гончара, П.Загребельного та ін.).Її новаторські особливості. Національна специфіка. Розмаїття тематики й жанрове розмаїття. Олесь Гончар “За мить щастя”, “Залізний острів” (із роману “Тронка”), Загальна характеристика доробку  О.Гончара -романтика. Творчий злет у 60-ті роки.  Його громадянська і життєва позиція, роль у духовному відродженні нації. Краса і сила кохання як матеріал художнього осмислення. Узагальнений образ миті життя, філософія миті щастя людини (“За мить щастя”). Новела-засторога “Залізний острів” з роману «Тронка». Символіка танку юних Віталика і Тоні на розпеченій палубі затонулого крейсера (гуманістичні цінності під загрозою цивілізаційних процесів). ТЛ: новела, роман та його види.	3	Мати уявлення про українську прозу другої половини ХХ ст. Вміти схарактеризувати життя і творчість О.Гончара. Вміти проаналізувати епічний твір, визначати новелістичний жанр, виділяти провідні ідеї, образи, розкривати їх, спираючись на текст. Визначити основний пафос новел. Самостійно і вдумливо прочитати тексти, відшукуючи і пояснюючи в них роль кольорової гами, прояви романтичного в стильовій палітрі. Визначити провідну ідею, схарактеризувати образи-символи в новелі “Залізний острів”. Усвідомлення філософської сутності щастя людини, його відносності і короткочасності. Усвідомлення небезпеки цивілізаційних процесів, здатності сучасної людини зберегти в собі свою сутність, свої почуття.	Живопис К.Білокур (образотворче мистецтво).
Григір Тютюнник “Три зозулі з поклоном” Коротко про письменника. “Вічна” тема “любовного трикутника” в новітній інтерпретації. Образ любові як втілення високої християнської цінності, яка вивищує людину над прагматичною буденністю, очищає її душу. Зміщення часових площин як художній засіб. Роль художньої деталі в розкритті характеру, ідеї. ТЛ: художня деталь (поглиблено).	2	Знати найголовніші відомості про письменника. Пригадати його твори, вивчені раніше. Розвивати навички визначення теми твору, його жанру, визначення провідної думки, аналізу образів, художніх засобів, особливостей композиції. Висловлювати власні роздуми про поведінку героїв і проблеми, порушені в новелі. Виховання краси почуттів, християнських взаємин між людьми. Усвідомлення високого сенсу почуття любові, вміння берегти її і цінувати.	Твори Гр. Тютюнника, вивчені в попередніх класах («Дивак», «Климко» та ін.).
Валерій Шевчук “Дім на горі” (повість-преамбула) Життя і творчість митця. Особливості світобачення, громадянська позиція. Зв’язок із давньою українською літературою. Композиція роману-балади “Дім на горі” (повість-преамбула і збірка новел “Голос трави”). Використання традиції європейської балади (сюжет кохання жінки і демонічної сили, трагізм). Розгалуженість сюжету. Барокове поєднання високого (духовного) і низького (буденного): дім на горі як фортеця нашої духовності, душі, підніжжя гори як поле боротьби добра і зла, світла і темряви. Барокові притчеві мотиви і символи (самотність, роздвоєння людини, блудний син, дорога). Жіноче начало і чоловіче у творі. Притчевість образів, епізодів. ТЛ: бароко, притчевість, символічність (поглиблено),        роман-балада.	3	Знати основні відомості про письменника. Повторити відомості про епоху бароко і його культуру. Вдумливо і уважно прочитати повість-преамбулу до роману “Дім на горі”. Визначити основні сюжетні лінії, пов’язані з різними долями людей. Виділяти притчеві мотиви, пояснювати їхню бароковість. Характеризувати образи, коментувати притчевий підтекст епізодів. Удосконалювати навички розшифровування символів, алегоричних образів. Усвідомлення великого значення духовності для повноцінного розвитку і утвердження особистості.	Епоха Бароко і його культура. Екзистенційна проза А.Камю, Ж.-П.Сартра (зарубіжна література).
УКРАЇНСЬКА ІСТОРИЧНА ПРОЗА В лещатах радянської ідеології. Історичні твори  З.Тулуб, П.Загребельного, Р.Іваничука, Ю.Мушкетика, І.Білика та ін. П. Загребельний “Диво” (скорочено) Коротко про письменника. Загальна характеристика історичної прози. Історична основа й художній вимисел у романі “Диво”. Софія Київська як історична пам’ятка та художній символ. Образ Сивоока (проблема творчого начала в людині, свободолюбства, людської гідності). Князь Ярослав Мудрий (проблема влади й людини). Наскрізні проблеми: людина перед вибором, людина у процесі самопізнання та самоствердження, людина-творець. ТЛ: історична правда і художній вимисел (повторення).	3	Розуміти складні історичні умови розвитку жанру історичної романістики. Називати найвідоміші взірці української історичної прози. Самостійно прочитати роман, знати його зміст. Характеризувати особливості його композиції, вміти відділити історичну достовірність і художній домисел. Шліфувати вміння аналізу образів-персонажів, розшифровувати їхній ідейний зміст. Вміти розглядати порушені проблеми крізь призму образів-персонажів. Вчитися обгрунтовувати власну думку прикладами з художнього тексту. Виконувати творчу роботу проблемного характеру. Розвиток уміння бачити крізь наскрізні проблеми твору власні. Формування інтересу до національної історичної романістики.	Софіївський собор у Києві (архітектура).
СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА (огляд) Історико-культурна картина літератури кінця ХХ – початку ХХІ ст. (на шляху до нового відродження). Літературні угруповання (Бу-Ба-Бу, “Нова дегенерація”, “Пропала грамота”, “ЛуГоСад” та ін.). Творчість Г. Пагутяк, Ю. Андруховчиа, О. Забужко, І. Римарука, В. Слапчука та ін. Утворення АУП (Асоціації українських письменників). Література елітна і масова. Постмодернізм як один із художніх напрямів мистецтва  90-х років, його риси.  Сучасні часописи та альманахи. ТЛ: постмодернізм (повторення).	2	Розуміти і вміти пояснити вияв постмодернізму в українській художній літературі останнього часу. Запам’ятати її найвідоміших представників. Засвоїти значення поняття постмодернізму. Формування сучасного погляду на світ, людину в ньому.	Й.Бродський, У.Еко, П.Зюскінд, Дж.Фаулз, М.Кундера, М.Павич та ін. (зарубіжна література).
Українська російськомовна поезія (огляд) Українська тематика у творах Миколи Ушакова («Стихи о Шевченко» та ін.), Леоніда Вишеславського («Мова» та ін.),  Бориса Чичибабіна («С Украиной в крови…», «Тарас» та ін.) Леоніда Кисельова («Я позабуду все обиды…», «Цари»,  «Язык не может сразу умереть…» та ін.).	1	Знати про російськомовну українську поезію та її особливості, про ставлення цих поетів до історії українського народу, його культури та звичаїв.
ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ Ознайомлення з письменниками-земляками та їхніми творами.	2	Знати про письменників-земляків та їхні твори, прочитати взірці,  висловлювати власну оцінку. Виховання шанобливого ставлення до  людей творчих професій.
УРОК-ПІДСУМОК Бесіда про твори, вивчені упродовж навчального року. Зосередження уваги на їхніх художніх особливостях, новаторстві (на тлі відповідного відрізка часу).	1	Провести дискусію довкола питань розвитку сучасної української літератури та її перспектив. Висловлювати власні міркування про вивчені твори. Закріплення вміння виділяти явища одиничні, конкретні серед загальних.

Д л я   д о д а т к о в о г о (самостійного)  ч и т а н н я:

П.Тичина. “Ой не крийся, природо, не крийся”, “Енгармонійне”, “Скорбна мати”, “Дума про трьох вітрів”, “І Бєлий, і Блок”,  “Мадонно моя...”,  “Золотий гомін”.

М.Зеров. Поезії, переклади.

Ю.Клен. Поезії, поеми, “Спогади про неокласиків”.

П.Филипович. Поезії.

В.Свідзинський. Поезії.

Є.Плужник.  Поезії, “Галілей”.

М.Бажан. “Гофманова ніч”, “Сліпці”, «Будівлі,», “Нічні концерти”.

М.Хвильовий. “Санаторійна зона”, “Дорога й ластівка”, “Сентиментальна історія”, “Синій листопад”, “Кіт у чоботях”, “Вальдшнепи”.

Ю.Яновський. “Голлівуд на березі Чорного моря”, “Байгород”, “Чотири шаблі”.

І.Сенченко. “Із записок ”.

В.Підмогильний. “Невеличка драма”, “Повість без назви...”.

Г.Косинка. “Серце”, “Змовини”, “Гармонія”, “На золотих богів”, “Місячний сміх”, «Фавст».

М.Куліш. “Маклена Граса”, “Патетична соната”.

В.Домонтович. “Романи Куліша”, “Аліна і Костомаров”, “Дівчина з ведмедиком”, «Доктор Серафікус», “Болотяна Лукроза”.

М.Йогансен. Поезії, “Подорож доктора Леонардо та його коханки Альчести у Слобожанську Швейцарію”.

Г.Михайличенко. “Блакитний роман”.

А.Любченко. “Вертеп”, оповідання.

О.Слісаренко. “Чорний ангел”.

Д.Гуменна. “Діти Чумацького шляху”, “Мана”, “Дар Евдотеї”.

О. Довженко. “Земля”, “Щоденник”, “Ніч перед боєм”.

Б.-І.Антонич. Поезії, “На другому березі”.

Є.Маланюк. Поезії; “Нариси з історії нашої культури”.

В.Бобинський. Поезії.

С.Гординський. Поезії.

К.Гриневичева. “Шоломи в сонці”, “Шестикрилець”.

Наталена Королева. “Предок”, “1313”, “Сон тіні”.

Ірина Вільде. Новели, оповідання.

Н.Лівицька-Холодна. Поезії.

О.Лятуринська. Поезії.

Ю.Дараган. Поезії.

О.Стефанович. Поезії.

І.Багряний. “Огненне коло”, “Сад Гетсиманський”, “Людина біжить над прірвою”.

Т.Осьмачка. «Старший боярин», “Ротонда душогубців”, “План до двору”.

У.Самчук. “Волинь”, “Юність Василя Шеремети”, “Морозів хутір” (перша частина трилогії “Ост”), «Марія».

Б.Певний. “Змова”, “Дійство у п’ятому вимірі”.

Н.Бічуя. “Десять слів поета”.

В.Симоненко. Поезії.

І.Драч. Поезії.

М.Вінграновський. Зб.“Цю жінку я люблю”.

Д.Павличко. Зб. “Таємниця твого обличчя”, “Покаянні псалми”.

І.Жиленко. Поезії.

Л.Костенко. Поезії, “Берестечко”, “Сніг у Флоренції”, “Дума про трьох братів неазовських”.

О.Гончар. “Тронка”, “Людина і зброя”, “Модри Камень”, “Ілонка”, «Собор», “Дума про тебе”.

М.Стельмах. “Дума про тебе”, “Чотири броди”, «Правда і кривда».

Г.Тютюнник. Новели, оповідання.

І.Калинець. Поезії.

В.Голобородько. Поезії, зб. “Українські птахи в українському краєвиді”.

М.Воробйов. Поезії.

В.Кордун. Поезії.

П.Мовчан. Поезії.

В.Герасим’юк. Поезії.

І.Римарук. Поезії.

Б.Нечерда. Поезії.

Л.Талалай. Поезії.

А.Мойсієнко. Поезії.

В.Стус. Поезії, листи.

В.Марченко. “Листи до матері”.

В.Земляк. “Зелені млини”.

В.Дрозд. “Спектакль”, “Самотній вовк”, “Листя землі”.

Г.Тютюнник. “Вир”.

Є.Гуцало. “Позичений чоловік”, оповідання.

П.Загребельний. “Роксолана”, “Я, Богдан (Сповідь у славі)”.

В.Шевчук. “Дім на горі” (повністю), “Юнаки з огненної печі”, “Місяцева зозулька з ластів”ячого гнізда” та ін.

Р.Іваничук. “Черлене вино”, “Журавлиний крик».

А.Дімаров. “Містечкові історії”, “Ідол”, “Його сім”я”, “Прожити й розповісти”.

В.Барка. Зб. “Океан”, «Жовтий князь».

Я. Стельмах «Синій автомобіль».

Ю.Мушкетик. “Яса”, “Гетьманський скарб”.

Ю.Андрухович. Поезії, “Рекреації”, “Московіада”, “Дванадцять обручів”.

О.Жовна. Оповідання, повісті.

Є.Кононович. “Імітація”, “Ностальгія”, оповідання.

Г.Пагутяк. “Записки білого пташка”.

В.Медвідь. “Збираючи каміння”, “Льох”.

О.Забужко. Поезїі, “Дівчатка”, “Інопланетянка”.

О.Лишега. Поезії, “Брате Лі Бо, друже Ду Фу”.

Є.Пашковський. “Щоденний жезл”.

С.Процюк. “Інфекція”.

Ю.Іздрик. “Воццек”.

В.Діброва Оповідання.

О.Коломієць. “Фараони”, “Дикий Ангел”.

Л. Кисельов. «В п’ятдесят втором, холодном, трудном…», «Стихи о Тарасе Шевченко», «Луна позолотила иней…», «Дом Шевченко».

Б. Чичибабін. «Приготовление борща», «Проклятие Петру».

М. Ушаков. «Старый Киев» , «П. Г. Тычине».

Л. Вишеславський. «Это украинское село», «Песня над полем плывет, вздыхает…»

Міністерство освіти і науки України

УКРАЇНСЬКА  МОВА

10-11 КЛАСІВ

Академічний рівень

Пояснювальна записка

Важливим чинником інноваційного розвитку держави є модернізація  системи освіти у напрямі підготовки конкурентно спроможної особистості, здатної до сприйняття євроінтеграційних процесів, до функціонування у глобальних соціокультурних перетвореннях. Цією модернізацією  передбачено  реалізацію принципів гуманізації освіти, її демократизації, переорієнтацію  процесу навчання на розвиток особистості учня, формування його  компетентностей.

Навчання української мови в системі профільної освіти посідає особливе місце з огляду на універсальну необхідність належного володіння нею всіма учнями  і випускниками школи незалежно від їх майбутньої спеціалізації. Адже досконале володіння рідною мовою, яка водночас є державною, високий рівень мовленнєвої культури – невід’ємна характеристика людини освіченої і культурної незалежно від обраного нею фаху.

Основна мета навчання рідної мови в загальноосвітній школі  полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно доцільно користуватися засобами рідної мови — її стилями, типами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо), тобто забезпечує належний рівень комунікативної компетенції. Зазначена мета передбачає здіснення навчальної, розвивальної і виховної функцій освітнього змісту навчального предмета.

Профільна диференціація навчання забезпечується за рахунок зміни в цілях, змісті, структурі й організації навчально-виховного процесу.

Наукові засади профільного навчання української мови на академічному рівні ґрунтуються на основних положеннях Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, Концепції загальної середньої освіти,  Державного стандарту базової і повної середньої освіти, Концепції профільного навчання в старшій школі, Концепції мовної освіти (українська мова), Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти, державних нормативних документів з питань шкільної мовної освіти.

Профільне навчання української мови на академічному рівні здійснюватиметься на основі поєднання особистісно зорієнтованого, комунікативно-діяльнісного, компетентнісного,  соціокультурного та інших підходів, а також принципів єдності навчання, виховання і розвитку; взаємозв’язаного опанування мови й мовлення, усіх чотирьох видів мовленнєвої діяльності; диференціації; наступності й перспективності й перспективності між основною і старшою ланками загальноосвітньої школи та між профільною і професійною освітою і т. ін.

У нинішніх умовах як базової, так  і старшої школи  домінуючою є особистісна орієнтація навчання, яка передбачає забезпечення оптимальних умов для різнобічного мовленнєвого розвитку кожного учня, урахування його індивідуальних особливостей, пізнавальних потреб, інтересів, прагнень, заохочення до самостійності у вивченні мови, самопізнання і саморозвитку.         

  Комунікативно-діяльнісний підхід означає вивчення мови як засобу спілкування і  здійснюється у процесі взаємопов'язаного і цілеспрямованого вдосконалення чотирьох видів мовленнєвої діяльності учнів – аудіювання  (слухання-розуміння), читання, говоріння й письма.

 Соціокультурний підхід передбачає    вивчення мови крізь призму народознавства і створеної українцями оригінальної і яскравої культури, що збагачує загальнолюдську культуру, поєднання й переробку вивчених з інших предметів відомостей про світ в особистісний погляд на життя, своє місце в ньому, у переконання.

За компетентнісного  підходу важливим стає не наявність в школяра певних знань, особистих якостей і здібностей, а здатність  застосовувати компетентності в конкретних навчальних і життєвих ситуаціях.

Отже, профільне навчання української мови на академічному рівні передбачає надання учням більшої самостійності у розширенні й поглибленні здобутих в основній школі знань, удосконаленні вмінь і навичок користування  мовою як важливим інструментом допрофесійної підготовки, подальшого інтелектуального, творчого і морального саморозвитку.

Програмою з рідної мови для старшої школи (академічний рівень) передбачено поглиблення мовної і мовленнєвої компетенцій учнів 10-11 класів, зокрема узагальнення, систематизацію знань і вмінь  зі стилістики мови й мовлення, культури мовлення, розвиток комунікативних,  оргдіяльнісних і вдосконалення правописних умінь і навичок. Оскільки їх зміст становлять  лінгвістичні дисципліни, предметом вивчення яких є мовлення, то ознайомлення з ними проводиться на основі  об’єднання мовленнєвої і мовної  змістових ліній. Стилістика розглядає різновиди мови, зумовлені сферою і метою спілкування, а також мовні засоби, що мають додаткове стилістичне забарвлення. У зв’язку з цим існують два основні напрями в сучасній методиці стилістики: стилістика мови (практична), яка вивчає стилістичне забарвлення мовних засобів, і стилістика мовлення (функціональна), що вивчає структуру стилю. Культуру ж мовлення цікавить те, як той, хто говорить або пише, користується мовленням для певної мети спілкування, тобто якісною оцінкою текстів (висловлювань).

У старшій школі передбачається дати учням системне уявлення про ці предмети хоча б у загальних рисах, бо навчального часу для цього обмаль. Спочатку передбачається, починаючи з 10-го класу, дещо поглибити і розширити знання школярів про виражальні засоби української мови. Учні ознайомляться зі стилістичними властивостями і синонімічними зв’язками слів, словосполучень, граматичних форм, синтаксичних конструкцій. Так, в 10-му класі розпочнеться послідовне ознайомлення зі стилістичними можливостями звукової системи мови, лексичними, фразеологічними, словотворчими засобами стилістики,  в 11-му  – морфологічними засобами стилістики, стилістикою простих і складних речень, з різними способами передачі чужого мовлення. Одержані на більш високому рівні уявлення про стилістичне забарвлення мови, зображувально-виражальні засоби, а також оволодіння учнями відповідними вміннями і навичками дадуть змогу на наступному етапі ефективніше засвоїти матеріал про окремі функціональні стилі мовлення, що має чітко виражене практичне спрямування. Тому уроки повинні будуватися передусім на аналізі  мовного матеріалу, на навчанні старшокласників створювати висловлювання різних жанрів,  удосконалювати  текст у стилістичному аспекті, сприяючи виразності мовлення, дотриманню норм української літературної мови.

 У 10-11-х класах паралельно зі стилістикою мови і мовлення  систематизуються знання і вміння з культури мовлення, зокрема старшокласники знайомляться з двома ступенями володіння літературною мовою – правильністю, яка передбачає дотримання тим, хто говорить або пише, норм літературної мови, і комунікативною доцільністю мовлення, що означає мотивоване використання засобів мови для певної мети спілкування.

У процесі роботи з учнями над цим матеріалом необхідно звернути увагу на те, що, оцінюючи комунікативну доцільність мовлення, слід спиратися  на синонімічний ряд з огляду на те, що для передачі певного значення в мові існує декілька нормативних засобів, тому завдання вчителя – навчити учнів вибрати найвдаліший із можливих. Під час оцінювання вибраного мовного засобу важливо визначити, наскільки він відповідає ситуації спілкування.

На цьому етапі також проводиться робота над удосконаленням умінь і навичок дотримуватися норм літературної мови у процесі створення усних і письмових висловлювань,  будувати їх з урахуванням вимог до мовлення, додержувати правил українського мовленнєвого етикету.

Поряд із засвоєнням старшокласниками матеріалу про стилістику мови і мовлення, культуру мовлення, передбачається розвиток і вдосконалення вмінь і навичок сприймати почуте і прочитане, відтворювати і створювати усні та письмові висловлювання різних типів, стилів,  жанрів;  удосконалювати їхні вміння говорити і писати  по суті, аргументовано і переконливо викладати свої думки, дискутувати, відстоювати свої погляди, використовуючи різні способи аргументації, вести діалог з різними співрозмовниками, зокрема  по телефону, в Інтернеті тощо,  дотримуючись культури спілкування і правил мовленнєвого етикету, що  сприятиме підготовці старшокласників до успішного спілкування і в процесі навчання,  і майбутньої трудової діяльності. З цією метою передбачено ознайомлення  з  особливості публічного виступу, його різновидами,  побудовою  і мовним оформленням висловлювань різних типів, стилів,  жанрів; зі способами  встановлення контакту зі  слухачами, з  культурою мовлення, правилами спілкування в процесі виступу  (підготовленого і непідготовленого)  тощо (див. в програмі „Види робіт”).

Необхідно навчити старшокласників активно слухати і уважно ставитися до почутого або прочитаного, аналізувати мовлення (усне і писемне) з погляду його доцільності і ефективності, побудови і мовного оформлення; обговорювати різні висловлювання, визначати їх сильні сторони  й недоліки; формувати в школярів культуру спілкування тощо.

На заняттях у 10-11-х класах доцільно застосовувати такі методи для роботи з учнями, як лекції (настановчі, оглядові), семінари, колоквіуми, дискусії, самостійне вивчення навчальної літератури (основної і додаткової), постановка проблемних завдань, моделювання ситуацій, рольові ігри, роботу в групах, в парах, творчі роботи, організовувати самостійну роботу учнів над аналізом текстів, висловлювань для розвитку їхніх творчих здібностей, індивідуалізувати та диференціювати систему письмових робіт  тощо.

Набуття і вдосконалення комунікативної компетентності старшокласників повинно здійснюватися  під час  аналізу актуальних навчальних і життєвих проблем, у розв’язанні яких  учні бачать особистісний сенс, унаслідок чого формуються їхні пізнавальні мотиви щодо вивчення української мови.

Учитель може вносити зміни в орієнтовний розподіл навчального матеріалу з урахуванням умов роботи з класом.

Старша школа

Академічний рівень

10 клас (70 год., 2 год. на тиждень) (6 год. – резерв годин для використання на розсуд учителя) Мовна і мовленнєва змістові лінії
№ п\п	Кіль- кість годин	Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
1	2	Вступ Мовлення як предмет стилістики і культури мовлення. Стилістика та її підрозділи: стилістика мови (практична) і стилістика мовлення (функціональна), їх відмінність. Два рівні володіння українською літературною мовою: мовлення правильне (норми літературної мови) і комунікативно доцільне (змістовність, логічність, багатство, точність, виразність, доречність). Синоніміка і варіативність як базові поняття стилістики і культури мовлення. Стилістична норма і стилістична помилка.	Учень ( учениця): розрізняє стилістику мови (практичну) і стилістику мовлення (функціональну), стилістичні засоби фонетики, лексики і фразеології, словотвору; мовлення правильне і комунікативно доцільне, норми української літературної мови; значення вивчених термінів, їх зв’язок і роль в обґрунтуванні понять  «стилістика»  і «культура мовлення»; визначає, які особливості мовлення вивчає стилістика, а які – культура мовлення; нормативне і ненормативне використання мовних засобів у текстах різних стилів мовлення; знаходить стилістичні помилки і визначає їх вид.
2	14	Стилістика мови. Культура мовлення. Стилістичні засоби фонетики. Загальна характеристика звукового складу української мови. Стилістична роль звуковідтворення в художніх текстах. Милозвучність української мови – характерна ознака всіх її стилів. Норми вимови. Вимова голосних і приголосних звуків. Правопис. Позначення на письмі голосних та приголосних звуків: складні випадки правопису м’якого знака, апострофа, великої букви, слів з ненаголошеними голосними, подвоєнням та подовженням приголосних, спрощенням у групах приголосних, чергування голосних і приголосних звуків, слів іншомовного походження. Культура мовлення. Орфоепічні норми – правильна вимова голосних і приголосних звуків, звукосполучень і наголосу в словах.	Учень (учениця): дотримується  норм української літературної вимови; визначає і виправляє допущені в усному мовленні орфоепічні помилки.   Правильно пише слова із зазначеними орфограмами; знаходить і виправляє орфографічні помилки  у власному й чужому мовленні.
3	16	Стилістичні засоби лексикології і фразеології Слово і його лексичне значення.  Стилістично нейтральна лексика; емоційно й експресивно забарвлені засоби, що надають мовленню певного стильового відтінку (ласкаве, іронічне, урочисте та ін.). Специфічно побутова лексика; професійно виробнича лексика; наукова і ділова лексика; просторічні слова; діалектні, застарілі, запозичені слова, неологізми, їх стилістичні функції. Лексико-стилістичні синоніми і їх види (контекстуальні синоніми, перифрази; переносне значення слів; тропи (порівняння, метафора, епітет, метонімія, синекдоха, персоніфікація, гіпербола, алегорія). Антоніми. Пароніми. Основні групи фразеологізмів, багатозначність, синонімія та антонімія фразеологізмів. Культура мовлення. Лексичні норми – використання слів у властивому їм значенні та правильне поєднання слів за змістом у реченні і словосполученні. Запобігання недоречному вживанню емоційно-забарвлених слів, невиправданому використанню просторічних, діалектних, запозичених слів та анахронізмів. Запобігання неправильному чи неточному використанню в мовленні паронімів.	Учень (учениця): визначає роль і доречність використання в тексті стилістично забарвлених лексичних, фразеологічних засобів мови, їх стилістичну функцію; розрізняє  лексичні, фразеологічні синоніми; правильно проводить синонімічну заміну з метою підсилення тієї чи іншої стилістичної ознаки; розпізнає тропи й визначає їх роль і доречність використання в текстах різних стилів мовлення; дотримується лексичних норм української літературної мови.
4	7	Словотворчі засоби стилістики Стилістичне забарвлення значущих частин слова: префіксів і суфіксів. Стилістична синоніміка морфем. Правопис. Основні орфограми в коренях, префіксах і суфіксах. Культура мовлення. Словотворчі норми – правильне творення слів.	Учень (учениця): розрізняє стилістичне забарвлення словотворчих засобів мови, словотворчі синоніми; визначає їх стилістичну функцію; дотримується словотворчих норм української літературної мови у власному й чужому мовленні;    використовує правильно й доречно різні варіанти фонетичних, лексичних, фразеологічних, словотворчих засобів у власному усному й писемному мовленні з урахуванням виконання ними стилістичної функції та емоційно-експресивного забарвлення; слова у властивому їм значенні; граматичні форми й синтаксичні конструкції; дотримується в усному мовленні вимовних та  акцентологічних норм; правильно пише слова з орфограмами в коренях, префіксах і суфіксах; знаходить і виправляє стилістичні помилки, пов’язані з неправильним уживанням фонетичних, лексичних, фразеологічних, словотворчих засобів у власному й чужому  мовленні.
5	25	В и д и  р о б і т Сприймання чужого мовлення Аудіювання (слухання-розуміння) текстів діалогічного і монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення. Різновиди аудіювання (ознайомлювальне, вивчальне, критичне). Читання мовчки текстів діалогічного і монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення. Різновиди читання (ознайомлювальне, вивчальне, вибіркове).	Учень (учениця): розуміє фактичний зміст почутого висловлювання (тривалість звучання художніх текстів 9-10 хв., інших стилів – 8-9 хв.), адекватно сприймаючи його основну думку, особливості побудови і мовного оформлення; користується різними видами аудіювання; визначає власне ставлення до змісту; формулює висновки щодо сприйнятого; читає мовчки відповідно до його віку незнайомі тексти різних типів, стилів і жанрів мовлення зі швидкістю 150-300 слів за хв.; розуміє зміст, особливості структури і мовного оформлення тексту, довшого і складнішого, ніж у попередніх класах; користується всіма різновидами читання (ознайомлювальним, вивчальним, вибірковим); ставить самостійно запитання під час читання; оцінює прочитане, висловлюючи власну думку.
6		Відтворення готового тексту Перекази ( навчальні і контрольні). Говоріння. Докладний переказ тексту художнього стилю, з творчим завданням (висловленням власного ставлення до подій, героїв тощо) Письмо. Докладний переказ тексту публіцистичного стилю, із творчим завданням (висловленням власного ставлення до подій, героїв, їхніх вчинків та ін.). Конспект як різновид стислого переказу висловлювань, що сприймаються на слух. Конспект прочитаного (художнього твору, публіцистичної та науково-популярної статей). Тематичні виписки, план (складний), тези.	Учень (учениця): переказує докладно прослуханий або прочитаний текст художнього, наукового чи публіцистичного стилів мовлення обсягом 350-400 слів, за самостійно складеним складним планом (усно й письмово), підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці, ураховуючи комунікативне завдання, дотримуючись композиції, мовних, стильових особливостей та авторського задуму; складає конспект, тези почутого і прочитаного, тематичні виписки; оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму й мовного оформлення; редагує написане з урахуванням вимог до мовлення.
7		Створення власних висловлювань Діалогічне мовлення Бесіда (діалог) як форма спілкування двох або більшої кількості людей відповідно до запропонованої ситуації, самостійне визначення теми і змісту бесіди. Монологічне мовлення (навчальні і контрольні види) Говоріння. Виступ на зборах, семінарах (підготовлений і заздалегідь не підготовлений). Письмо. Відгук про твір мистецтва у публіцистичному стилі. Стаття в газету на морально-етичну тему. Бібліографія. Анотація. Ділові папери. звіт про виконану роботу. Субсидія, ваучер, приватизаційний сертифікат, фінансова ідентифікаційна картка, ідентифікаційний код (ознайомлення).	Учень (учениця): самостійно визначає тему бесіди та її зміст;  добирає цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції, зокрема і з власного життєвого досвіду; уміє вести бесіду, демонструючи певний рівень вправності у її процесі (стислість, логічність, виразність, доречність, винахідливість тощо); висловлює особисту позицію щодо теми, яка обговорюється, змінює свою думку в разі незаперечних аргументів іншого; використовує формули мовленнєвого етикету; дотримується норм української літературної мови ; оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму й мовного оформлення. Розрізняє зміст, структуру й сферу використання зазначених у програмі жанрів мовлення, зокрема ділових паперів; готує й виголошує виступи на зборах, семінарах; складає відгук про твір мистецтва, статтю в газету, бібліографію, анотацію; роздуми відповідно до творчих завдань переказів, звіт про виконану роботу;  уживає стилі, типи і жанри мовлення відповідно до ситуації спілкування, добираючи мовні засоби відповідно до задуму висловлювання, стилю, типу і жанру мовлення; перевіряє результати мовленнєвої діяльності (коректує усне мовлення в процесі говоріння, ураховуючи реакцію слухача); редагує написане згідно з вимогами до мовлення; додержується основних правил спілкування; оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму й мовного оформлення.
Міжпредметні зв'язки. Виступ проблемного характеру на літературну тему (література); цитатний план, тези літературно-критичних статей, їх окремих розділів і розділів підручників (література, історія, географія та ін.).

Соціокультурна змістова лінія

Орієнтовний зміст навчального матеріалу			Орієнтовні вимоги до вмінь
Cфери відношень	Тематика текстів	Теми висловлювань учнів
Я і українська мова. Я і ми ( народ, родина, націона-льна історія і культура). Я і рідна природа. Я і мої захоплення. Я як особистість	Українська мова і відображена в ній національна культура. Основні віхи нашої історії. Матеріальні й духовні скарби нашого народу. Ті, що залишилися   з нами назавжди. Земля – наш спільний дім. На що спроможна кожна людина у справі сприяння природі. Захоплення жінок (шиття, в’язання, вишивка тощо). Захоплення чоловіків (столяр-ство, радіотехніка тощо). Найважливіші умови самопізнання й самореалізації.	”Барви україн-ського слова”. “Культура мови, думки, почуттів”. “Подивімось у вічі вікам”. “Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була”. “До доброї криниці стежка утоптана”. “Заняття для душі”. “Моє хобі”. “У чому полягає сенс життя”.	Учень (учениця): сприймає, аналізує, оцінює прочитані, вивчені чи почуті  соціокультурні відомості про Україну й світ і добирає й використовує  ті з них, які необхідні для досягнення певної пізнавальної,  експресивної, комунікативної чи іншої мети.

Діяльнісна (стратегічна) змістова лінія

Види вмінь	Вимоги до загальнонавчальних досягнень учнів
Організаційно- контрольні	Учень (учениця) самостійно: усвідомлює й визначає мотив і мету власної пізнавальної та життєтворчої діяльності; планує діяльність для досягнення мети, розподіляючи її на етапи; здійснює намічений план з допомогою дібраних методів і прийомів; оцінює проміжні й кінцеві результати пізнавальної діяльності, робить відповідні корективи.
Загальнопізна- вальні	Учень (учениця) самостійно: аналізує мовні та позамовні поняття, явища, закономірності;  порівнює, систематизує, узагальнює, конкретизує їх; робить висновки  на основі спостережень; виділяє головне з-поміж другорядного; моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
Творчі	Учень (учениця) самостійно: уявляє словесно описані предмети та явища, фантазує на основі сприйнятого; прогнозує подальший розвиток певних явищ; переносить раніше засвоєні знання і вміння у нову ситуацію; помічає і формулює проблеми в процесі навчання і життєтворчості; усвідомлює будову предмета вивчення; робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми; добирає переконливі аргументи для його доведення; спростовує  хибні припущення й твердження.
Естетико-етичні	Учень (учениця): помічає й цінує красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, у вчинках людей і результатах їхньої діяльності; спроможний (а)  критично оцінювати відповідність власних вчинків щодо загальнолюдських моральних норм, усувати помічені невідповідності; виявляє здатність поставити себе на місце іншої людини; готовий прощати образи з боку знайомих і незнайомих, усвідомлюючи їхню недосконалість; переконаний (а), що творити добро словом і ділом – обов’язок кожної людини.

11 клас

(70 год., 2 год. на тиждень)

(6 год. – резерв годин для використання на розсуд учителя)

Мовна і мовленнєва  змістові лінії

№ п\п	Кіль- кість годин	Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
1	2	Повторення вивченого в 10 класі     Стилістика як розділ науки про мову. Фонетичні, лексичні, фразеологічні, словотворчі засоби стилістики. Норма літературної мови як основне поняття правильності мовлення, її варіативність.	Учень (учениця): розрізняє стилістику мови, фонетичні, лексичні, фразеологічні, словотворчі засоби морфологічні й синтаксичні засоби стилістики, речень з різними способами вираження чужого мовлення; значення вивчених термінів, їх зв’язок і роль в обґрунтуванні понять «стилістика»й «культура мовлення».
2	9	Стилістика мови.  Культура мовлення. Морфологічні засоби стилістики Стилістичне забарвлення граматичних понять і граматичних форм. Поняття роду, числа. Власні і загальні назви. Ступені порівняння. Стягнені і нестягнені форми. Займенники й контекст. Культура мовлення. Синоніміка займенникових форм: неозначених, заперечних, означальних; вказівних займенників і прикметників; пропуск особових займенників; зайве вживання займенників. Стилістичні аспекти дієслівних категорій. Синоніміка дієприкметни-ків: дієприкметникових зворотів і підрядних означальних речень. Синоніміка дієприслівників: дієприслівниковий зворот і підрядні речення обставинні. Правопис. Велика буква і лапки у власних назвах. Написання складних прикметників. Не і ні з різними частинами мови. Написання –н- у прикметниках, дієприкметниках, займенниках, прислівниках; -нн- у прикметниках, прислівниках. Правопис займенників. Пунктограма при відокремлених другорядних членах речення.	Учень (учениця): знаходить у тексті стилістично забарвлені морфологічні засоби, варіанти граматичних форм; визначає їх роль і доречність використання в тексті . розрізняє морфологічні синоніми, визначає їх стилістичну функцію.  Правильно здійснює синонімічну заміну займенникових форм і прикметників, дієприкметникових і дієприслівникових зворотів та підрядних речень з метою посилення тієї чи іншої стилістичної ознаки; Правильно пише слова із зазначеними у програмі орфограмами; розставляє розділові знаки при відокремлених другорядних членах речення; знаходить помилки на вивчені правила і виправляє їх.
3	7	Стилістика простих речень Види простих речень і їх відтінки значень. Культура мовлення. Синоніміка:  а)двоскладних і односкладних речень; б)неозначено-особових узагальнено-особових і безособових; в)означено-особових і безособових. Синоніміка мовних засобів вираження: присудка; другорядних членів; інверсія замість прямого порядку слів; синоніміка відокремлених і невідокремлених другорядних членів. Вираження різноманітних смислових значень за допомогою звертань, вставних слів і вставних конструкцій, їх емоційно-експресивний характер. Правопис. Пунктограми у простому реченні.	Учень (учениця): розрізняє відтінки значень простих речень; знаходить у тексті стилістично забарвлені засоби простого речення; визначає їх роль і доречність викори-стання в тексті ; проводить заміну стилістично нейтральних мовних засобів стилістично забарвленими і навпаки; розрізняє синтаксичні синоніми, визначає їх стилістичну функцію; проводить синонімічну заміну в простому реченні з метою посилення тієї чи іншої стилістичної ознаки.    Правильно розставляє розділові знаки в простому реченні й обґрунтовує їх.
4	8	Стилістика складних речень Смислові відношення між частинами складних речень. Культура мовлення. Синоніміка:  а) складносурядних і складнопідрядних речень; б) складних безсполучникових і складносурядних; в) складних безсполучникових і складнопідрядних;  г)складнопідрядних і простих речень з дієприкметниковим і дієприслівниковим зворотами; синоніміка сполучників і сполучних слів, що з’єднують складні сполучникові речення. Правопис. Пунктограми в складному реченні.	Учень (учениця): знаходить у тексті стилістично забарвлені засоби складного речення; визначає їх роль і доречність використання в тексті; розрізняє синтаксичні синоніми; правильно здійснює синонімічну заміну складних речень, складних і простих із дієприкметниковим і дієприслівниковим зворотами, сполучників і сполучних слів, що з’єднують частини складного речення, з метою посилення тієї чи іншої стилістичної ознаки. Правильно розставляє розділові знаки в складному реченні й обґрунтовує їх.
5	3	Стилістика речень з різними способами вираження чужого мовлення Пряма і непряма мова, її призначення й граматично-смислові особливості. Культура мовлення. Стилістичні особливості авторських слів при прямій мові. Синоніміка речень з прямою мовою, реплік у діалозі й непрямій мові. Правопис. Пунктограми при прямій мові та діалозі.	Учень (учениця): знаходить у тексті стилістично забарвлені засоби речень з різними способами вираження чужого мовлення; визначає їх роль і доречність використання в тексті. Визначає стилістичні особливості авторських слів при прямій мові; правильно проводить синонімічну заміну в реченнях з різними способами вираження чужого мовлення для посилення тієї чи іншої стилістичної ознаки; правильно й доречно використовує у власному мовленні різні варіанти граматичних форм, морфологічних, синтаксичних засобів з урахуванням виконання ними стилістичної функції, емоційно-експресивного забарвлення; знаходить і виправляє помилки, зумовлені стилістично неправильним вибором варіантів граматичних форм, невдалим використанням морфологічних, синтаксичних засобів у власному  й чужому мовленні. Правильно розставляє розділові знаки при прямій мові й  діалозі та обґрунтовує їх.
6	3	Стилістика мовлення (функціональна). Культура мовлення Мовлення як предмет вивчення стилістики і культури мовлення. Мовлення розмовне і книжне, їх співвідношення й особливості. Поняття стилю мовлення: позамовні ознаки (сфера спілкування, умови і мета спілкування) й мовні. Стилі мовлення: розмовний, науковий, офіційно-діловий, художній і публіцистичний, їх підстилі. Зміст і структура текстів кожного зі стилів, їх характерні мовні засоби, основні жанри. Культура мовлення. Мовлення правильне й комунікативно доцільне. Вимоги до гарного мовлення (змістовність, логічність, багатство і різноманітність, точність, виразність, доречність), їх основні ознаки  (практично).	Учень (учениця): розрізняє предмет вивчення стилістики мовлення  й завдання культури мовлення (у зіставленні зі стилістикою), особливості розмовного й книжного мовлення; стилі мовлення, їх підстилі, основні жанри й характерні мовні засоби; вимоги до мовлення; значення вивчених термінів, їх зв’язок і роль в обґрунтуванні понять «стилістика» й «культура мовлення»; визначає мовлення правильне й комунікативно доцільне, нормативне й ненормативне використання мовних засобів; аналізує тексти вивчених стилів мовлення з погляду змістовності, логічності, багатства й різноманітності, точності, виразності, доцільності мовлення;  складає власні усні, письмові висловлювання різних стилів, типів і жанрів мовлення, дотримуючись основних їх ознак і вимог до гарного мовлення; знаходить і виправляє помилки, пов’язані з порушенням стильової єдності, змістовності, логічності, доречності, виразності, з неправильним використанням слів і одноманітних синтаксичних конструкцій, лексичних варіантів і порушенням лексичної сполучуваності слів.
7 8	8   24	Узагальнення й систематизація  найважливіших відомостей з української мови Лексикологія і фразеологія. Морфологічна будова слова. Написання слів з найуживанішими орфограмами. Частини мови.  Слово, словосполучення. речення. Просте речення. Члени речення. Складне речення. Система розділових знаків. Текст, його будова. В и д и  р о б і т Сприймання чужого мовлення Аудіювання (слухання-розуміння) текстів діалогічного й монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення. Види запису почутого: докладний запис, конспект, тези,  докладний і короткий плани. Читання мовчки текстів діалогічного і монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення. Види запису прочитаного: докладний запис, конспект, тези,  докладний і короткий плани. Бібліографія.	Учень (учениця): Класифікує, систематизує й узагальнює  вивчені поняття, визначає їх функції в тексті; правильно ставить  розділові знаки у простому й складному реченнях і обґрунтовує правила їх розстановки; використовує орфографічні й пунктуаційні знання і вимоги на письмі, визначає необхідні й достатні ознаки орфограм; уживає  адекватні до тексту слова й граматичні форми відповідно до вивчених правил; розглядає вивчений матеріал  з фонетики, лексики, словотвору, граматики з боку сфери вживання; здійснює самоконтроль  за результатами навчальних досягнень. Учень (учениця): розуміє зміст висловлювання (тривалість звучання художніх текстів 10-11 хв., інших стилів 9-10 хв.), адекватно сприймаючи його основну думку, особливості побудови тексту і мовного оформлення; користується різними видами аудіювання залежно від ситуації спілкування; видами запису почутої інформації (докладним записом, тезами, конспектом, докладним і коротким  планами); визначає власне ставлення до змісту, формулюючи висновки щодо сприйнятого.    Читає мовчки відповідно до його (її) віку незнайомі тексти різних типів, стилів і жанрів мовлення зі швидкістю 160-330 слів за хв.; розуміє зміст, особливості структури й мовного оформлення тексту, довшого й складнішого, ніж у попередніх класах; користується різними видами читання; робить записи (план, виписки, тези, конспект) у процесі читання; складає бібліографію; самостійно ставить запитання під час читання; оцінює прочитане, висловлюючи власну думку.
8		Відтворення готового тексту  Перекази (навчальні і контрольні) Говоріння. Докладний переказ тексту публіцистичного стилю, з творчим завданням (висловленням власного ставлення до подій, героїв, їхніх вчинків та ін.) . Письмо. Докладний і стислий перекази текстів художнього і публіцистичного стилів, з творчим завданням (висловленням власного ставлення до подій, героїв, їхніх вчинків та ін.)	Учень (учениця): докладно й стисло переказує  прослуханий або прочитаний текст художнього й публіцистичного стилів мовлення обсягом (для докладного переказу 350-450 слів, стислого - в 2 рази більше), за самостійно складеним складним планом (усно й письмово), підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці, комунікативному завданню, дотримуючись композиції, мовних, стильових особливостей та авторського задуму; оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму й мовного оформлення; редагує написане з урахуванням вимог до мовлення.
9		Створення власних висловлювань Діалогічне мовлення.Діалог, складений відповідно до запропонованої ситуації, діалог-обмін думками, враженнями (офіційна і неофіційна розмова); обговорення самостійно обраної теми. Монологічне мовлення (навчальні й контрольні види) Говоріння. Виступ під час дискусії (підготовлений і непідготовлений) на суспільну або морально-етичну теми, його композиція (вступ,  основна частина, завершення), основні способи  виступу (читання тексту, відтворення його по пам’яті з читанням окремих фрагментів, вільна імпровізація, інтерпретація, відповіді на запитання, ведення полеміки). Доповідь на тему, пов'язану з предметами, що вивчаються, (із залученням наукової,  науково-популярної літератури), прийоми встановлення й збереження контакту з аудиторією. Дистанційне спілкування й сучасна техніка Телефонна розмова як один із видів усного ділового мовлення.. Лист електронною поштою і по мобільною телефону (sms). Основні вимоги до культури спілкування по телефону і в Інтернеті. Правила мовленнєвої поведінки в спілкуванні: етичні мовленнєві формули (під час вітання, звернення, залучення слухачів до полеміки,  відповіді на запитання; вдячність, вибачення, обіцянка,  відмова, заперечення тощо). Письмо. Стаття  на морально-етичну тему публіцистичного стилю мовлення. Реферат на тему, пов’язану з предметами, що вивчаються (із залученням наукової,  науково-популярної літератури), особливості його побудови і мовне оформлення. Ділові папери. Офіційний лист. Протокол (складний). Витяг з протоколу. Доручення. Розписка.	Учень (учениця): складає й розігрує діалог відповідно до запропонованої ситуації; діалог-обмін думками, враженнями;  самостійно визначає  тему діалогу і його зміст; висловлює свою думку, добираючи цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції, зокрема з власного життєвого досвіду, змінюючи свою думку в разі незаперечних аргументів іншого; дотримується норм української літературної мови і правил мовленнєвого етикету ; оцінює текст щодо його змісту, форми, задуму й мовного оформлення. Готує і виголошує доповідь і реферат на теми, пов’язані з предметами, що вивчаються ; перевіряє результати мовленнєвої діяльності (коригує усне мовлення в процесі говоріння, ураховуючи реакцію слухача); веде  ділову  телефонну розмову,  дотримуючись етичних та етикетних норм поведінки й культури спілкування; готує виступи та їх виголошує під час  дискусії, добираючи мовні засоби залежно від мети спілкування й адресата мовлення, використовуючи різні способи виступу; пише статтю в газету, реферат,  роздуми відповідно до творчих завдань переказів; складає офіційний лист, складний протокол, витяг з протоколу, доручення, розписку, листи електронною поштою; працює з довідковою літературою, електронними довідниками, мережею Інтернет тощо, добираючи матеріал для висловлювань  з урахуванням особливостей  формулювання теми; використовує стилі і типи мовлення відповідно до ситуації спілкування, добираючи мовні засоби відповідно до задуму висловлювання;  критично оцінює власні висловлювання відповідно до задуму змісту й мовного оформлення; редагує написане з урахуванням вимог до мовлення, дотриманням основних правил спілкування.

Соціокультурна змістова лінія

Орієнтовний зміст навчального матеріалу			Орієнтовні вимоги до вмінь
Cфери відношень	Тематика текстів	Теми висловлювань учнів
Я і українська мова. Я і ми  (народ, родина, націона-льна історія і культура). Я і рідна природа. Я як особистість	Слово як носій добра, істини й краси. Найважливіші історичні відомості про Україну. Сьогодення нашої країни. Україна й особистість. Роль громадянина у відродженні і зміцненні української державності.. Наші національні святині й скарби. Родина – клітинка суспільного організму. Проблеми сучасної родини. Наше культурне відродження у ХХІ столітті. Неоціненні скарби природи. Сучасні екологічні проблеми та шляхи й способи їх розв’язання. Культура взаємин  людини з природою. Самопізнання і саморозвиток  людини і суспільний прогрес.	“Краса навколишнього світу в слові”. “Яким я уявляю майбутнє України”. “Чим багатий мій народ. Якими скарбами він може поділитися з іншими?” “Як забезпечити добробут і щастя в родині”. “Хай оживає істи-на стара: людина починається з добра”.   “Культурна людина. Якою я її бачу?”. “Цілющі джерела нашої духовності”. “Я й моя совість”. “Мистецтво бути собою”. “Чи є в мене про-блеми з етикою й етикетом?”.	Учень: сприймає, аналізує, оцінює прочитані, вивчені чи почуті  соціокультурні відомості про Україну й світ, добирає й використовує ті з них, які необхідні для досягнення певної пізнавальної,  експресивної, комунікативної чи іншої мети.

Діяльнісна (стратегічна) змістова лінія

Види вмінь	Вимоги до загальнонавчальних досягнень учнів
Організаційно- контрольні	Учень (учениця) самостійно: усвідомлює й визначає мотив і мету власної пізнавальної та життєтворчої діяльності; планує діяльність для досягнення мети, розподіляючи її на етапи; здійснює намічений план з допомогою дібраних методів і прийомів; оцінює проміжні й кінцеві результати пізнавальної діяльності, робить відповідні корективи.
Загальнопізна- вальні	Учень (учениця) самостійно: аналізує мовні та позамовні поняття, явища, закономірності;  порівнює, систематизує, узагальнює, конкретизує їх; робить висновки  на основі спостережень; виділяє головне з-поміж другорядного; моделює мовні й позамовні поняття, явища, закономірності.
Творчі	Учень (учениця) самостійно: уявляє словесно описані предмети та явища, фантазує на основі сприйнятого; прогнозує подальший розвиток певних явищ; переносить раніше засвоєні знання і вміння у нову ситуацію; помічає і формулює проблеми в процесі навчання і життєтворчості; усвідомлює будову предмета вивчення; робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми; добирає переконливі аргументи для його доведення; спростовує  хибні припущення й твердження.
Естетико-етичні	Учень (учениця): помічає й цінує красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, у вчинках людей і результатах їхньої діяльності; спроможний (а)  критично оцінювати відповідність власних вчинків щодо загальнолюдських моральних норм, усувати помічені невідповідності; виявляє здатність поставити себе на місце іншої людини; готовий прощати образи з боку знайомих і незнайомих, усвідомлюючи їхню недосконалість; переконаний (а), що творити добро словом і ділом – обов’язок кожної людини.

Особливості оцінювання

навчальних досягнень учнів 10-11 класів з української мови

( академічний рівень)

Оцінювання результатів навчальної діяльності старшокласників з української мови здійснюється на основі функціонального підходу до мовної освіти. Тобто робота над мовною теорією, формуванням знань про мову підпорядковується інтересам мовленнєвого  розвитку учнів.

При цьому оцінювання результатів мовленнєвої діяльності  учнів 10-11 класів відбувається за такими показниками: аудіювання (слухання і розуміння почутого), говоріння й письмо (діалогічне і монологічне мовлення), читання мовчки, мовні знання і вміння, правописні (орфографічні і пунктуаційні) уміння учнів.

Оцінювання результатів навчання мови здійснюється на основі:

а) урахування основної мети, що передбачає різнобічний мовленнєвий розвиток особистості;

б) освітнього змісту навчального предмета, який розподіляється на чотири елементи:  знання, уміння й навички, досвід творчої діяльності і досвід емоційно-ціннісного ставлення до світу;

в) функціонального підходу до шкільного мовного курсу, який передбачає вивчення мовної теорії в аспекті практичних потреб розвитку мовлення.

Об'єктами оцінювання мають бути:

– мовленнєві вміння й навички з чотирьох видів мовленнєвої діяльності;

– знання про мову й мовлення;

– мовні вміння й навички; досвід творчої діяльності;

– досвід особистого емоційно-ціннісного ставлення до світу.

Оцінювання результатів мовленнєвої діяльності

             

        I. Аудіювання (слухання і розуміння )

1. Перевірка аудіювання учнів здійснюється фронтально за допомогою тестових завдань. Для  одержання достовірних  результатів тестування кількість варіантів відповідей на тестове завдання не повинна бути меншою від чотирьох. Запитання мають торкатися всіх зазначених вище характеристик висловлювання і розташовуватися в порядку наростання їх складності.

У 10-11 класах учням пропонуються  ­12 запитань з чотирма варіантами відповідей.

2. Матеріал для контрольного завдання:  зв'язне висловлювання (текст) добирається відповідно до вимог програми для кожного класу.

Обсяг тексту  для аудіювання орієнтовно визначається так:

Клас	Обсяг текстів, що належать до
	художнього стилю	інших стилів
10-й	900-1000		800-900
11-й	1000-1100		900-1000

Правильна відповідь на кожне із 12 запитань оцінюється одним балом. Оцінювання здійснюється з огляду на те, що за цей вид діяльності учень може одержати від 1 балу (за сумлінну роботу, яка ще не дала належного результату) до 12 балів (за бездоганно виконану роботу).

II. Говоріння й письмо (діалогічне і монологічне мовлення)

Діалогічне мовлення

Усне діалогічне мовлення перевіряється в 10-11 класах.

1.Оцінюється здатність учнів:

а) виявляти певний рівень обізнаності з теми, що обговорюється;

б) уміти складати діалог відповідно до запропонованої ситуації й мети спілкування; самостійно досягати комунікативної мети; використовувати репліки для стимулювання, підтримання діалогу, формули мовленнєвого етикету; дотримуватися теми, спілкування та норм літературної мови; демонструвати певний рівень вправності у процесі діалогу (стислість, логічність, виразність, доречність, точність, емоційність тощо);

в) висловлювати власну думку щодо теми, яка обговорюється;

г) аргументувати висловлені тези, коректно спростовувати помилкові висловлювання співрозмовника.

2. Матеріал для контрольних завдань добирається з урахуванням  тематики соціокультурної  змістової лінії чинної програми, рівня підготовки, вікових особливостей і пізнавальних інтересів учнів.

3.Одиниця контролю: діалог, складений двома учнями.

Обсяг діалогу визначається так:

Клас	Орієнтовна кількість реплік для двох учнів
10-й	14-16 реплік
11-й	16-18 реплік

Примітка. Під час оцінювання діалогу необхідно диференціювати репліки на розгорнуті (складаються з двох і більше речень) і нерозгорнуті (виражені одним реченням). Якщо репліки розгорнуті, то їх кількість зменшується. До вказаної кількості не зараховуються слова, що відносяться до мовленнєвого етикету (звертання, привітання, прощання тощо).

Оцінювання діалогічного мовлення

Рівень	Ба-ли	Показники навчальних досягнень учнів
I. Початковий	1	Учень (учениця) підтримує діалог на елементарному рівні. Здебільшого він (вона) відповідає на запитання лише однозначними реченнями (“так” чи “ні”) або уривчастими реченнями ствердного чи заперечного характеру
	2	Учень (учениця) відповідає на елементарні запитання короткими репліками, які лише частково реалізують комунікативну мету.
	3	Учень (учениця) бере участь у діалозі за найпростішою за змістом мовленнєвою ситуацією, може не лише відповідати на запитання співрозмовника, а й формулювати деякі запитання; комунікативна мета  досягається ним (нею) лише частково
II. Середній	4	Учень (учениця) бере участь у діалозі з нескладної за змістом теми, певною мірою досягає мети спілкування, його (її) репліки лише частково враховують ситуацію спілкування
	5	Учень (учениця) бере участь у діалозі за нескладною за змістом мовленнєвою ситуацією, дотримується елементарних правил поведінки в розмові, загалом досягає комунікативної мети, проте може відхилятися від теми, його (її) мовлення характеризується стереотипністю
	6	Учень (учениця) загалом досягає комунікативної мети в діалозі з нескладної теми, його (її) репліки в основному змістовні,  відповідають основним правилам поведінки в розмові, нормам етикету, участь у діалозі здійснюється переважно за допомогою вчителя або співрозмовника, спирається на запропонований зразок

III. Достатній	7	Діалогічне мовлення учня (учениці) за своїм змістом спрямовується на розв’язання певної проблеми, загалом є змістовним, невимушеним; відстежуються елементи особистісної позиції щодо предмета обговорення, правила спілкування в цілому дотримуються,  судження загалом самостійні й аргументовані, відхилення від теми, помилки в мовному оформленні реплік майже не трапляються
	8	Учень (учениця) загалом вправно бере участь у діалозі за ситуацією, що містить певну проблему, досягаючи комунікативної мети, висловлює судження й аргументує їх за допомогою загальновідомих фактів, у діалозі з’являються елементи оцінних характеристик та узагальнень
	9	Учень (учениця) самостійно складає діалог з проблемної теми, демонструючи загалом достатній рівень вправності й культури мовлення (чітко висловлює думки, уміє сформулювати цікаве запитання, дати влучну, змістовну відповідь, виявляє толерантність, стриманість, коректність у разі незгоди з думкою співрозмовника),  особиста позиція виражається порівняно нечітко, аргументація  відзначається оригінальністю, самостійністю
IV. Високий	10	Учень (учениця) складає діалог за проблемною ситуацією, демонструючи належний рівень мовленнєвої культури, вміння чітко формулювати  думки, обґрунтовуючи власну позицію, виявляє готовність уважно й доброзичливо вислухати співрозмовника, даючи йому можливість висловитися; дотримується правил мовленнєвого етикету; структура діалогу, мовне оформлення його реплік у цілому  відповідають нормам
	11	Учень (учениця) складає діалог, самостійно обравши аспект запропонованої теми та визначивши проблему для обговорення, переконливо й оригінально аргументує свою позицію, зіставляє різні погляди на той самий предмет, розуміючи при цьому можливість інших підходів до обговорюваної проблеми, виявляє повагу до думки іншого; структура діалогу, мовне оформлення його реплік  відповідають нормам
	12	Учень (учениця) складає глибокий за змістом і досконалий за формою діалог, самостійно обравши аспект запропонованої теми та визначивши   проблему для обговорення, демонструючи вміння уважно й доброзичливо вислухати співрозмовника, коротко, виразно, оригінально сформулювати свою думку, дібрати цікаві, влучні,  переконливі аргументи на захист своєї позиції, у тому числі й із власного життєвого досвіду, зіставити різні погляди на той самий предмет, змінити свою думку в разі незаперечних аргументів іншого; дотримується правил поведінки й  мовленнєвого етикету в розмові

Мовне оформлення оцінюють орієнтовно, спираючись на досвід учителя і не підраховуючи помилок (зважаючи на технічні труднощі фіксації помилок різних типів в усному мовленні).

Примітка. Під мовним оформленням діалогу, тексту слід розуміти наявність/ відсутність порушень лексичних, фразеологічних, граматичних (морфологічних, синтаксичних) стилістичних, орфоепічних, акцентологічних, інтонаційних норм української літературної мови, а також соціальних норм українського мовленнєвого етикету.

Монологічне мовлення

Говоріння (усні переказ і твір); письмо (письмові переказ і твір)

1. Оцінюється здатність учня:

а) усно чи письмово виявляти певний рівень обізнаності з теми, що розкривається;

б) уміти будувати висловлювання певного обсягу, добираючи і впорядковуючи необхідний для реалізації задуму матеріал (епізод із власного життєвого досвіду, прочитаний або прослуханий текст, епізод з кінофільму, сприйнятий (побачений чи почутий) твір мистецтва, розповідь іншої людини тощо); ураховувати мету спілкування, адресата мовлення; розкривати тему висловлювання; виразно відображати  основну думку висловлювання, диференціюючи матеріал на головний і другорядний; викладати матеріал логічно, послідовно; використовувати мовні засоби відповідно до комунікативного завдання, дотримуючись норм літературної мови; додержувати єдності стилю;

в) виявляти своє ставлення до предмета висловлювання, розуміти і враховувати можливість різних тлумачень тієї самої проблеми;

г) виявляти певний рівень творчої діяльності, зокрема: трансформувати одержану інформацію, відтворюючи її докладно, стисло, вибірково, своїми словами, змінюючи форму викладу, стиль тощо відповідно до задуму висловлювання; створювати оригінальний текст певного стилю; аргументувати висловлені думки, переконливо спростовувати помилкові докази; викладати матеріал виразно, доречно, економно, виявляти багатство лексичних і граматичних засобів.

Перевірка здатності говорити (усно переказувати чи створювати текст) здійснюється індивідуально: учитель пропонує певне завдання (переказати зміст матеріалу докладно, стисло, вибірково; самостійно створити висловлювання на відповідну тему) і дає учневі час на підготовку.

Перевірка здатності письмово переказувати і створювати текст здійснюється фронтально: учням пропонується переказати прочитаний учителем (за традиційною методикою або самостійно прочитаний) текст чи інший матеріал для переказу або самостійно написати твір.

2. Матеріал для контрольного завдання.

А. Переказ.

Матеріалом для переказу (усного/письмового) можуть бути: текст, що читається вчителем, або попередньо опрацьований текст; самостійно прочитаний матеріал з газети, журналу, епізод кінофільму чи телепередачі, розповідь іншої людини про певні події, народні звичаї тощо. Якщо пишеться переказ з творчим завданням, учням пропонується, крім того, також завдання, що передбачає написання творчої роботи,  обов’язково пов'язаної зі змістом переказу.

Обсяг тексту для переказу  орієнтовно визначається так:

Клас	Кількість слів
10-й	350-400
11-й	400-450

Обсяг тексту для стислого чи вибіркового переказу має бути у 1,5-2 рази більшим за обсяг тексту для докладного переказу.

Якщо для контрольної роботи використовуються інші джерела, то матеріал добирається так, щоб обсяг переказу міг бути у межах пропонованих для певного класу норм.

Тривалість звучання усного переказу – 3-5 хвилин.

Обсяг  письмового творчого завдання до переказу:

Клас	Кількість слів
10-й	0,75-1,0
11-й	1,0-1,5

Твір.

Матеріалом для твору (усного/письмового) можуть бути: тема, сформульована на основі попередньо обговореної проблеми, життєвої ситуації, прочитаного та проаналізованого художнього твору; а також пропоновані для окремих учнів допоміжні матеріали (якщо обирається варіант диференційованого підходу до оцінювання).

3. Одиниця контролю: усне/письмове висловлювання учнів.

Обсяг письмового твору, складеного учнем, орієнтовно визначається так:

Клас	Кількість сторінок
10-й	3,0-3,5
11-й	3,0-3,5

4.Оцінювання.

У монологічному висловлюванні оцінюють його зміст і форму (мовне оформлення). За усне висловлювання (переказ, твір) ставлять одну оцінку – за зміст, а також якість мовного оформлення (орієнтовно, спираючись на досвід учителя і не підраховуючи помилок, - зважаючи на технічні труднощі фіксації помилок різних типів в усному мовленні).

За письмове мовлення виставляють також одну оцінку: на основі підрахунку допущених недоліків за зміст і помилок за мовне оформлення, ураховуючи їх співвідношення.

Оцінюючи усне висловлювання, ураховують наявність відхилень від орфоепічних норм, правильність інтонування речень; у письмових висловленнях – наявність : 1) орфографічних і пунктуаційних помилок, які підраховуються сумарно, без диференціації; 2) лексичних, граматичних і стилістичних.

Загальну оцінку за мовне оформлення виводять таким чином: до бала за орфографію та пунктуацію додають бал, якого заслуговує робота за кількістю лексичних, граматичних і стилістичних помилок, одержана сума ділиться на два.

Під час виведення єдиної оцінки за письмову роботу  до кількості балів, набраних за зміст переказу чи твору, додається  кількість балів за мовне оформлення і  їхня сума ділиться на два. При цьому якщо частка не є цілим числом, то вона закруглюється в бік більшого числа.

Оцінювання монологічного мовлення

Рівень	Бали	Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів	Грамотність
			Припустима кількість орфографіч-них і пунктуацій-них помилок	Припустима кількість лексичних, граматичних і стилістичних помилок
I.Початковий	1	Побудованому учнем (ученицею) тексту бракує зв’язності й цілісності, урізноманітнення потребує лексичне і граматичне оформлення роботи	15-16 і більше	9-10
	2	Побудоване учнем (ученицею) висловлювання характеризується фрагментарністю, думки викладаються на елементарному рівні; потребує збагачення й урізноманітнення лексика і граматична будова  мовлення	13-14
	3	Висловлювання не є ще завершеним текстом, учень (учениця) слабко дотримується послідовності й чіткості під час викладу власних думок, Учневі (учениці) слід працювати над виробленням умінь послідовніше й чіткіше викладати власні думки, дотримуватися змістової та стилістичної єдності висловлювання, потребує збагачення та урізноманітнення лексика й граматична будова висловлювання	11-12
II. Середній	4	Висловлювання учня (учениці) за обсягом складає дещо більше половини від норми і характеризується  певною завершеністю, зв’язністю; розкриття теми має бути повнішим, грунтовнішим і послідовнішим; чіткіше мають розрізнюватися основна та другорядна інформація; потребує урізноманітнення добір слів, під час переказу більше має використовуватися авторська лексика	9-10	7-8
	5	За обсягом робота учня (учениці) наближається до норми, у цілому є завершеною, тему значною мірою розкрито, проте вона потребує глибшого висвітлення, має бути увиразнена основна думка, посилена єдність стилю, мовне оформлення різноманітнішим	7-8
	6	За обсягом висловлювання учня (учениці) сягає норми, його тема розкривається, виклад загалом зв’язний, але учневі ще слід працювати над умінням самостійно формулювати судження, належно їх аргументувати, точніше добирати слова й синтаксичні конструкції	5-6
III. Достатній	7	Учень (учениця) самостійно створює достатньо повний, зв’язний, з елементами самостійних суджень текст (у  переказі – з урахуванням його виду), вдало добирає лексичні засоби (у переказі використовує авторські засоби виразності, образності мовлення), але ще має вдосконалювати вміння чітко висвітлювати тему, послідовно її викладати, належно аргументувати основну думку	4	5-6
	8	Учень (учениця) самостійно будує достатньо повне (у переказі – з урахуванням його виду), осмислене висловлювання, у цілому ґрунтовно висвітлює тему, добирає переконливі аргументи на їх користь, проте ще має працювати над урізноманітненням словника, граматичного та стилістичного оформлення роботи	3
	9	Учень (учениця) самостійно будує послідовний, повний, логічно викладений текст (у  переказі – з урахуванням його виду); у цілому розкриває тему, висловлює основну думку (у переказі – авторську позицію); вдало добирає лексичні засоби (у переказі використовує авторські засоби виразності, образності мовлення), проте ще має працювати над умінням виразно висловлювати особистісну позицію і  належно її аргументувати	1+1 (негруба)

IV. Високий	10	Учень (учениця) самостійно будує послідовний, повний (у переказі – з урахуванням його виду) текст, ураховує комунікативне завдання, висловлює власну думку, певним чином аргументує різні погляди на проблему (у переказі зіставляє свою позицію з авторською), робота відзначається багатством словника, граматичною правильністю, дотриманням стильової єдності й виразності тексту.	1	3
	11	Учень (учениця) самостійно будує послідовний, повний текст (у переказі – з урахуванням його виду), ураховує комунікативне завдання; аргументовано, чітко висловлює власну думку, зіставляє її з думками інших (у переказі враховує авторську позицію), уміє пов’язати обговорюваний предмет із власним життєвим досвідом, добирає переконливі докази для обґрунтування тієї чи іншої позиції з огляду на необхідність розв’язувати певні життєві проблеми; робота відзначається багатством словника, точністю слововживання, стилістичною єдністю, граматичною різноманітністю	1 (негруба)	2
	12	Учень (учениця) самостійно створює яскраве, оригінальне за думкою та оформленням висловлювання відповідно до мовленнєвої ситуації; повно, вичерпно висвітлює тему; аналізує різні погляди на той самий предмет, добирає переконливі аргументи на користь тієї чи іншої позиції,  використовує набуту з різних джерел інформацію для розв’язання певних життєвих проблем; робота відзначається багатством слововживання, граматичною правильністю і різноманітністю, стилістичною довершеністю	–	1

 

III. Читання

Контрольна перевірка читання вголос  в 10-11 класах  не здійснюється.

Читання мовчки

1.Оцінюється здатність учня:

а) читати незнайомий текст із належною швидкістю, розуміти й запам’ятовувати після одного прочитування фактичний зміст, причиново-наслідкові зв'язки, тему і основну думку, виражально-зображувальні засоби прочитаного твору;

б) давати оцінку прочитаному.

Перевірка вміння читати мовчки здійснюється фронтально за допомогою тестових завдань.

У 10-11 класах  учням пропонують  12 запитань з чотирма варіантами відповідей.

Запитання повинні торкатися фактичного змісту тексту, його причинно-наслідкових зв’язків, окремих мовних особливостей (переносне значення слова, виражальні засоби мови тощо), відображених у тексті образів (якщо є), висловлення оцінки прочитаного.

2. Матеріал для контрольного завдання: незнайомі учням тексти різних стилів, типів жанрів мовлення, що включають монологічне і діалогічне мовлення (відповідно до вимог програми для кожного класу).

Текст добирається таким чином, щоб учні, які мають порівняно високу швидкість читання, витрачали на нього не менше 1-2 хвилини часу і були нормально завантажені роботою.

Обсяг текстів для контрольного завдання визначається так:

Клас	Обсяг тексту для читання мовчки
	художнього стилю	інших стилів
10-й	810-900 слів	600-660 слів
11-й	900-990 слів	660-720 слів

1.      Одиниця контролю: відповіді учнів на запитання тестового характеру, складені за текстом, що запропонований для читання, і швидкість читання.

3. Оцінювання.

    Оцінювання читання мовчки здійснюється за двома параметрами: розуміння прочитаного і швидкість читання. Розуміння прочитаного виявляється за допомогою тестової перевірки: правильна відповідь на кожне із 6 запитань оцінюється двома балами, а кожне із 12 запитань оцінюється одним балом (наприклад, вибір правильних відповідей на 12 запитань дає 12 балів).

Швидкість читання мовчки по класах оцінюється із урахуванням таких норм:

Клас	Швидкість читання мовчки (слів за хвилину)
10-й	150 – 300
11-й	160 – 330

Швидкість читання під час  виведення бала за цей вид мовленнєвої діяльності враховується таким чином: бали 7-12 може одержати лише той учень, швидкість читання у якого не нижча, ніж мінімальний показник у нормативах для відповідного класу. Той, хто не виконує зазначених норм, одержує  на два бали менше. У цілому оцінювання здійснюється з огляду на те, що за цей вид мовленнєвої діяльності учень може одержати від 1 балу (за сумлінну роботу, яка ще не дала задовільного результату) до 12 балів (за правильні відповіді на запитання тестового характеру і належну швидкість читання).

ІV. Оцінювання мовних знань і вмінь

Видами оцінювання навчальних досягнень учнів з української мови  є поточне, тематичне,  семестрове, річне оцінювання та державна підсумкова атестація.

 Поточне оцінювання – це процес встановлення рівня навчальних досягнень учнів у оволодінні змістом предмета, уміннями й навичками  відповідно до вимог навчальної  програми.

 Об'єктом поточного оцінювання рівня навчальних досягнень старшокласників з української мови   є знання, вміння й навички, самостійність оцінних суджень, досвід творчої діяльності та емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності.

Поточне оцінювання здійснюється у процесі поурочного вивчення теми. Його основними завдання є: встановлення й оцінювання рівнів розуміння і  первинного засвоєння окремих елементів змісту теми, встановлення зв’язків між ними та засвоєним змістом попередніх тем, закріплення знань, умінь і навичок. Формами поточного оцінювання є індивідуальне, групове і фронтальне опитування; виконання учнями різних видів письмових робіт; взаємоконтроль учнів у парах і групах; самоконтроль тощо.

Для контрольної перевірки мовних знань і вмінь використовуються завдання тестового характеру, складені на матеріалі  слова, сполучення слів, речення, груп пов’язаних між собою речень.

Одиницею контролю є вибрані учнями правильні варіанти виконання завдань тестового характеру та самостійно дібрані приклади.

Оцінювання здійснюється таким чином, що за зазначену вище роботу учень міг одержати від 1 балу (за сумлінну роботу, яка не дала задовільного результату) до 12 балів (за бездоганно виконану роботу).

У процесі  оцінювання кожного з видів мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо) оцінки виставляються і враховуються як поточні.

Таким чином, тематична оцінка виставляється  на підставі результатів опанування учнями матеріалу теми протягом її вивчення з урахуванням поточних оцінок, різних видів навчальних робіт (практичних, самостійних, творчих, контрольних), а також   навчальної активності школярів.

 

V. Оцінювання правописних (орфографічних і пунктуаційних) умінь учнів

1.Основною формою перевірки орфографічної та пунктуаційної грамотності є контрольний текстовий диктант.

2. Матеріалом є текст, доступний для учнів певного класу. Перевірка здійснюється фронтально за традиційною методикою.

Обсяг диктанту по класах:

Клас	Кількість слів в тексті
10-й	170-180
11-й	180-190

П р и м і т к а. У визначенні кількості слів у диктанті враховують як самостійні, так і службові слова.

Для контрольних диктантів використовуються тексти, у яких кожне з опрацьованих протягом семестру правил орфографії та/чи пунктуації було представлено трьома-п’ятьма прикладами. Текст записується учнем з голосу вчителя.

Диктант оцінюється однією оцінкою на основі таких критеріїв:

§ Орфографічні й  пунктуаційні помилки оцінюються однаково; виправляються, але не враховуються такі орфографічні і пунктуаційні помилки:

1) на правила, які не включені до шкільної програми; 2) на ще не вивчені правила; 3) у словах з написаннями, що не перевіряються, над якими не проводилася спеціальна робота; 4) у передачі так званої авторської пунктуації;

§ повторювані  помилки (помилка в тому ж слові, яке повторюється у диктанті кілька разів), вважаються однією помилкою; однотипні помилки (на те саме правило), але у різних словах вважаються різними помилками;

§ розрізняють грубі і негрубі помилки; зокрема, до негрубих відносять такі: 1) у винятках з усіх правил; 2) у написанні великої букви в складних власних найменуваннях; 3) у випадках написання разом і окремо префіксів у прислівниках, утворених від іменників з прийменниками; 4) у випадках, коли замість одного знаку вжито інший; 5) у випадках, що вимагають розрізнення не і ні (у сполученнях не хто інший, як....; не що інше, як...; ніхто інший не...; ніщо інше не...); 6) у пропуску одного із сполучуваних розділових знаків або в порушенні їх послідовності; 7) у заміні українських букв російськими;

§ п’ять виправлень (неправильне написання на правильне) прирівнюються до однієї помилки.

Нормативи оцінювання по балах:

Бали	Кількість помилок
1	15-16 і більше
2	13-14
3	11-12
4	9-10
5	7-8
6	5-6
7	4
8	3
9	1+1 (негруба)
10	1
11	1 (негруба)
12	–

Контрольна перевірка здійснюється фронтально та індивідуально.

Фронтально оцінюються: аудіювання, читання мовчки, диктант, письмовий переказ та письмовий твір, мовні знання й  уміння.

Індивідуально оцінюються: говоріння (діалог; усний переказ, усний твір) .

Перевірка мовних знань і вмінь здійснюється за допомогою завдань тестового характеру (на їх виконання відводиться 15-20 хвилин уроку) залежно від характеру матеріалу, що вивчається. Решта часу контрольного уроку може бути  використана на виконання завдань з аудіювання, читання мовчки.

Тематичну оцінку виставляють на підставі поточних оцінок з урахуванням контрольної (тестової) роботи з мовної теми. Оцінку за семестр виставляють на основі тематичного оцінювання.

Оцінювання говоріння здійснюється індивідуально шляхом поступового накопичення оцінок для того, щоб кожний учень (учениця) за семестр одержав(ла) мінімум одну оцінку за виконання завдань на побудову діалогу, усного переказу та усного твору. Для цих видів робіт не відводиться окремий урок, а оцінки виводяться один раз на рік і виставляються в колонки без дати.

Фронтальні види контрольних робіт

Форми контролю
	10		11
	І	ІІ	І	ІІ
Перевірка мовної теми*	2	2	2	2
Письмо: переказ	1	1	1	1
твір	1	-	1	-
Правопис: диктант**	1	1	1	1
Аудіюван-ня*	–	1	–	1
Читання мовчки*	1	–	1	–

* Основною формою перевірки мовної теми, аудіювання і читання мовчки є тестові завдання.

** Основною формою перевірки орфографічної і пунктуаційної грамотності є контрольний текстовий диктант.

        Ведення зошитів оцінюється від 1 до 12 балів щомісяця протягом семестру і вважається поточною оцінкою. Під час перевірки зошитів ураховується наявність різних видів робіт, грамотність, охайність, уміння правильно оформити роботи.